В 19.00 ми з Владом зустрілись і потроху пішли просто по парку. Ми обоє були звичайно одягнені, джинси і футболка, і на всякий випадок у обох були піджаки, так як ми збирались на вечір, та й хмари потихеньку затягували небо. Ми розмовляли про майбутні концерти та репетиції, про нову музику і записи в студії. В загалом ми розмовляли про роботу. Не дивлячись на таку тему ми всеодно були доволі веселими, можливо через те що нарешті все прояснилось, або ж через те що наша робота часто приносить нам радість, хоч звісно бувають моменти коли ти розумієш що бути "зіркою" зовсім не легко, та зовсім не весело. Далі ми пішли по Володимирській вулиці, де зайшли до кафе "Fandom" я замовив круасан з лавандовим капучино, а Влад взяв собі еклер і матча латте. Вечір справді проходив не погано, ми багато сміялись, розмовляли, не було жодних незручностей. Після кафе ми ще трохи пройшлися по Києву, кілька людей підійшли до нас і попросили сфотографуватися з нами, ми чемно погоджувались звісно. Коли на вулиці було давно за дев'яту, а темно-сині хмари збиралися вже гуще, й гуще ми вирішили звертати в сторони наших домівок. Влад вирішив провести мене і ось ми вже йдемо ближче до мого дому, як почався сильний вітер, і було зрозуміло що зараз буде буря. Ми вирішили піти швидше, бо не дуже хотілося мокнути під вечірнім дощем.
— Може ти підеш додому? Навіщо тобі мене проводжати, а то ще змокнеш під дощем, захворієш. - сказав я — Тут якраз за рогом можно звернути в сторону твого дому.
— Та не хвилюйся, змокну то змокну, але я ще хочу пройтися. Особливо з тобою - від останньої фрази на душі зробилось тепло, а її він промовив дивлячись на мене і посміхаючись, після чого взяв мене за руку. Може це вже не перший раз як він бере мене за руку, та ми наче й на побаченні зараз, але все одно в цей момент моє серце завмерло, дихання збилось, а коліна зрадницькі підігнулись. Не дивлячись на те що ми йшли доволі швидко злива все ж наздогнала нас. Буквально за дві-три хвилини на вулиці знявся буревій, почалась а ми бігли як божевільні і сміялися. Дощ був холодним, і справді сильним тому буквально за кілька секунд ми вже повністю промокли і змерзли.
Врешті решт ми добігли до мого дому, і звісно ж я запросив Влада до себе. Куди ж Влад піде по такому дощу?! Зайшовши в квартиру ми розмістилися на дивані у вітальні і не можна не сказати що це мені нагадувало вчорашній вечір. Господи останні три дні такі дивні що й тяжко описати, ну можна точно ствердити що вони були ну дуже насиченими.
— Мені здається нам варто переодягнутися. Почекай мене тут - сказав я і вибіг з вітальні щоб взяти сухий одяг. Нам обом я взяв шорти і футболку, сподіваюсь що цей розмір підійде Владу. Я вирішив переодягнутися одразу, а потім пішов до Влада і віддав йому одяг. Він пішов переодягнутися в ванну, і на щастя все підійшло йому. Поки Влад переодягався я вирішив піти заварити нам чай. Погода на дворі не ставала краще, дощ так і лив, гром гримів так само голосно, а вітер розгойдував дерева так що гілки обламувались і падали на асфальт. Я виглянув у вікно де побачив як бідолашна жіночка років 40 яка була наскрізь мокра бігла до під'їзду навпроти, схоже що вона саме поверталася з роботи, дивно що та жіночка вирішила побігти додому, а не перечекати цього буревію в магазині, або ж на роботі. На вулиці було темно і я глянув на годинника, вже була одинадцята. Чайник нарешті закипів, я зробив чай і пішов в кімнату де на мене вже чекав переодягнений Влад. Не можна було не милуватися Владом у моєму одязі, одяг підійшов йому, ну може трохи був короткуватим, але виглядало це непогано, я ніколи не надавав особливого значення цій футболці і цим шортам, але думаю після сьогоднішнього вечора вони будуть навіювати мені гарні спогади. Я підійшов до диванчика подав Владу чай, і всівся біля нього.
— То що будемо робити? - спитав мене Влад, беручи чай. А й справді що нам робити? Треба було щось вигадати, напевно глянути якійсь фільм було б непоганою ідеєю.
— Ну можемо глянути якийсь фільм, якщо хочеш. - відповів йому я.
Ми вибрали якусь дурнувату комедію-бойовик. Ні я ні Влад не були проти цього фільму, а взагалі-то ми його і вибрали. Та наскільки я знаю що Владу більше подобається якісь фентезі, хоча бойовики він теж любить, а мені завжди подобались детективи. Не дивлячись на те що це таки був частково бойовик, він виявився дуже легким, там було багато по справжньому смішних моментів, і крихта чорного гумору. Цей фільм ідеально підходив для кінця такого насиченого на події дня, хоч мені здається що минув тиждень якщо не більше з моменту коли ми переспали. В якийсь момент Влад вилив на себе чай, а точніше на футболку. Тому він зняв свою футболку, і тоді мою увагу привернуло саме його тіло, а фільм вже взагалі мене не цікавив. Поки Влад здається повернувся до перегляду фільму я не міг відірвати очі від його оголеного пресу, я згадував минулу ніч, згадував всю насолоду з тої ночі і знов хотів відчути ті гарячі губи на моїй шиї, всі ті дотики. Мені здалось що Влад помітив мій погляд і тому я швиденько перевів свій погляд на екран де саме була якась кривава і не дуже приваблива сцена. Після цієї ситуації я більше звертав увагу на фільм хоч іноді я тихцем поглядав на Влада. В більш менш спокійний момент фільму мене почало клонити в сон і я поклав голову на плече Влада, а потім я сам не помітив як вирубився вже під кінець фільму, але я добре пам'ятаю що Влад тоді ще не спав точно, думаю він помітив що я заснув у нього на плечі.
