Едель біг так швидко, як тільки могли ейрі – мов вітер летів нічним містом, легко стрибаючи по дахах. Та вже наближаючись до кварталу, де знаходився заїзд зрозумів, що не встиг. Вулиця була наповнена людьми. Озброєні вояки й просто ті, кому цікаво було глянути, як розправляються з нечистю, з факелами в руках сунули в напрямку таверни.
Він побачив Аерей на вулиці перед будівлею. Озброєні люди оточили її. Два високі ніарські лицарі у важких обладунках стояли попереду, і Едель зрозумів, що вони читають якесь заклинання, й він не встигне перешкодити їм.
Ейрі зібрав всю магічну силу, до якої зміг дотягнутись, іскра його спалахнула, наливаючись магією. Згустки пітьми, зірвавшись з рук Еделя, розлетілись у всі сторони, розметавши людей, та воїни в обладунках залишились неушкоджені.
Темна магія не діяла на них. Едель побачив, як вони одночасно здіймають руки вгору й стіна вогню несеться прямо на Аерей. Він стрибнув, на льоту підхоплюючи фею й закриваючи її собою. Хвиля жару обдала його спину й гострий біль пронизав мозок. Воїни, збиті магією, підвелися й натягували луки. Він ще встиг глянути в очі коханої, а потім десятки стріл впились в його тіло, й біль почав вщухати, поступаючись місцем темряві забуття.
____
На дорозі перед гостьовим двором "Гірський заїзд" ніарські вояки оточили маленьку фігурку в білій сукні, не наважуючись підійти ближче. Два паладини в сяючих латах поспіхом сплітали ще одне заклинання священного вогню. Фея схилилась над своїм коханим.
– Пробач, прошепотів Едель ледь чутно. Я обіцяв захищати тебе й не зміг.
Аерей погладила його волосся, що чорною рікою розсипалось по землі.
– Ти пробач, любий. Мені не слід було довіряти людям. Та я виправлю все.
Фея відкинула непотрібну вже мару. Паладини завмерли під гіпнотичним поглядом величезних фіолетових очей без зіниць.
– Всього ли раз, останній прошу вас – допоможіть, — промовила фея, зводячи руки вгору.
Вулицю й будинки навколо заволокло густим туманом в котрому зі зловісним шурхотінням мигтіли химерні тіні. Згас вогонь смолоскипів. У цілковитій пітьмі лунав лиш безладний дзвін металу, зойки та передсмертні хрипи людей.
Невдовзі туман розсіявся. Аерей обвела поглядом вулицю й двір. Ніхто не залишився живим. Сутності Примарного лісу вдосталь поласували людськими життями.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Заклинач метеликів
Viễn tưởngЩось трапилось зі світом Алкеї. Щось змусило зруйнувати союзи, що тривали тисячоліттями. В землях Ніару запанував культ Пресвітлого - могутнього бога, що ненавидів темряву й закликав знищувати все, що мало в собі сліди темної магічної сили. Й не ва...
