Перш за все - дружина!

Глава 5. Лихоманка

Розлучення? Цзін Шао завмер, як громом уражений. Оговтавшись від шоку, він посміхнувся:

- Ти чоловік, тож розлучення не стане плямою на твоїй репутації. Проте через розлучення тебе не допустять до здачі вступних екзаменів. Навіть якщо я розлучуся з тобою, у цьому житті тобі не судилося взяти участь у цивільному екзамені.

- Тоді чого Ви хочете? - Му Ханьчжан сів на ліжку і холодно глянув на чоловіка. Якщо ця людина збиралася тримати його тут, щоб зганяти на ній злість і насолоджуватися її муками, то він не має наміру терпіти подібну образу.

- Я втратив можливість успадкувати трон, а ти не можеш брати участь у цивільних іспитах, так що ми квити, - трохи самовдоволено сказав Цзін Шао.

- ...А? - Му Ханьчжан довго не міг прийти до тями. На байдужій масці, на яку перетворилося його обличчя, нарешті з'явилася тріщина. Тепер він сидів із напіввідкритим ротом, не знаючи, що й сказати. Всі події, що відбулися сьогодні, відчувалися так, ніби йому спершу перекрили повітря, потім скинули зі скелі, але в результаті дозволили приземлитися на м'які подушки.

Цзін Шао знайшов приголомшений вираз Цзюнь Ціна дуже смішним і простяг руку, збираючись потикати пальцем у його щоку, але тут зовні пролунав голос служниці:

- Ваша Високість, ліки Ванфей готові.

Перерваний Цзін Шао трохи насупився, але дозволив Чжі Сі принести ліки. Му Ханьчжан відновив контроль за виразом свого обличчя і опустив голову, не кажучи ні слова. Чжі Сі помітила це і, посміхнувшись до себе, підійшла до ліжка.

- Ваша Високість, будь ласка, дозвольте цій служниці допомогти Ванфей прийняти ліки.

Замість відповіді чоловік взяв чашу з ліками і знаком звелів Чжі Сі піти, потім обернувся до дверей і покликав:

- До Фу!

- Ваш слуга тут, - двері прочинилися і з'явилася голова До Фу, на обличчі якого сяяла пустотлива усмішка.

- Стережи двері, - побачивши цю посмішку, Цзін Шао про себе зазначив, що До Фу, чий вік був уже досить солідним, досі поводився як дитина. Кумедно.

- Слухаюсь, - До Фу чудово зрозумів, що від нього вимагалося. Він відправив інших слуг виконувати іншу роботу і наказав сторожі зайняти пости по кутках резиденції, а сам став неподалік дверей, гріючись на сонечку, і з хитрою посмішкою стежив, щоб ніхто не смів підслуховувати, про що розмовляє Його Високість зі своїм чоловіком.