My Lady

Задзеркалля 1

      Скарлет Маккларен геніальний студент зразу двох факультетів Даремського університету. Дівчина навчалась на факультеті математики й медичному факультеті. Високі бали з двох напрямів,гарантували Скарлет степендійне навчання, також вона цікавилась й іншими науками. Вона виділялась серед інших студентів швидкістю свого розуму, а саме тим з якою швидкістю її мозок генерував ідеї. Вона швидко виходила з різних ситуацій й вміло направляла людей в потрібне для неї русло. Тож закінчивши Даремський університет з відзнакою з нею відбулась якась повна чортівня.
       Дівчина проживала в гуртожитку, єдине, що щиро їй подобалось в невеликій кімнатці було дзеркало. Старе вінтажне дзеркало вікторіанської епохи. Що швидко кидалось в очі, серед нових предметів інтерʼєру.
В той день світило яскраве сонце, й студенти прибували до університету. Станція Дурхаму була переповнена, в той час як не менша кіл кість приїжджих людей вже гуляла містом.
       Скарлет пригнічено згадувала, як розглядала архітектуру прекрасного Даремського собору і намагалася зрозуміти, де вона звернула в своєму житті не туди і чи їй у тому поїзді нічого не підсипали у воду.
Вона отямилася на лавці у парку цього міста. Тоді як вона стояла ближче до будинків, ігноруючи бруд під ногами і намагаючись роздивитись крізь дивне вікно суцільного кольору людей. Стара архітектура, дивні одежі на людях, в особливості на жінках змушували серце битись в сотні раз гучніше.
       Зараз вона, поїхавши до біса з цього місця (і здавши частину прикрас в ломбард), працювала в барі, отримавши інше імʼя, кілька неважливих болячок і часті зміни настрою. Стабільно для всіх у неї вечорами трохи божевільний вигляд і пригнічений вранці. Іншою стабільністю стало те, що навколо неї вилися чоловіки і жінки, сорт людей був не важливий, але було важливим відзначити те, що і перші та другі закликали її заробляти тілом, мовляв, тобі ж краще, такі гроші відбити можна. Можливо, все тому, що її чітке і холодне «ні» на будь-яку пропозицію змушувало чоловіків і жінок побачити в ній дзеркало — криве відображення їх самих. Точніше чітке відображення того, наскільки їхнє життя неправильне, порівняно з життям Скарлет.
  Скарлет не осуджувала тих жінок, що продавали своє тіло за гроші. Її мало цікавило, що відбувається в чиємусь ліжку поверхом вище від бару. Вона всього лише розливала випивку тим хто приходив сюди гасити свою втому алкоголем. Для жінок твердий протест дівчини був не зрозумілий, тож вони почали плести свої плітки навколо неї, так неначе вона сама собі ціну набиває. Дами в відкриту показували свою думку щодо неї, тож декілька разів доводилось  притиснути їх до стінки й пояснювати їм, що не бажання стелитись під тим хто їй не подобається її власний вибір. Відповідь завжди була одною-чого докопалась,я тобі нічого не зробила.
        Скарлет дивилась на неї в сяйві холодної ночі, курящу куртизанку. Клара-дама, що була неначе протектором для неї. Серед всіх жінок бару вона прийняла протест Скарлет, хоча для тої вона була помічена червоним лайнером. Клара в перший же день підмітила Кейт як хорошу дівчину, що вийшла обличчям.
         -Може спробуєш Дель*? Все ж так ти зможеш заробити більше ніж я й всі куртизанки в Даремі. Я б сказала ти зможеш потягатись навіть з проститутками Лондона. Ти молода, красива й явно не дурна як ці жінки.-Клара вкотре пропонувала Скарлет.Вона стояла на балконі й видихала дим сигар, Клара була правою, яскрава зовнішність виділяла її на фоні всіх цих сірих квітів.
         -Клара, може пора перестати це робити.Ви кожного разу пропонуєте, а я все відмовляюсь, тобі це не набридло?
Клара лише ще раз втягнула дим. Вона мовчала й вдивлялась в далеко за обрій. Місяць сходив а це означає, що скоро почнеться робочий час бару. Клара вийшла з балкону, гримнувши дверима. Увійшовши до середини дівчина вдихнула запах алкоголю,тютюну й людського поту. Якби це було б раніше її б вивернуло, та не сьогодні. За милі оченята деякі клієнти могли докинути декілька пені у вигляді чайових, що безумовно радувало дівчину, що й так схудла за час перебування тут.
            Потік людей вривався в бар що хвилини. Ріки алкоголю вже лились столами, а хтось вже в напів сонному бреду розказував історії лежачи на столі. Куртизанки розважали чоловіків в надії вхопити когось з гаманцем побільше. Адель тримала три келиха пива в правій руці й ще два в лівій. Вона плавно й граційно кружляла серед столів, замінюючи випивку на них. Поки люди концентрувались на грі в карти, чи на пиві,вмілі руки дівчини витягували монети з кишень курток. Адель брала ці гроші як чайові за обслуговування, випивка випивкою але працю офіціантки ніхто не відміняв. Спритність рук і ніякого шахрайства, все чесно й прозоро як скло.
        Недавно загинув Лорд Даблін, відповідно людям що жили на його землях стало легше набагато легше. Адель зіткнулась з Фрідою, ангельська дівчина. Вона була ще тою красунею та й голосом вийшла, та в неї був хтось. Начебто студент університету приходив до неї навідуватись. Та це вже не діло Адель, вона підхопила ще келихи випивки й понеслась до іншого столику.
     За ним сидів кремезний чоловік, його смоляне волосся й доволі акуратний одяг нагадував чимось далеко військового. Це полковник Моран, він вже давно навідується в бар, пияка точно, хоча переносимість алкоголю в нього неперевершена. Підходячи до столику Адель поставила кубок пива на стіл, й глянула на чоловіка він активно спостерігав за людьми в барі. Момент і все готово, декілька фунтів стерлінгів у неї на руках.
Кінець зміни. Ранок зустрів Дарем приємним промінням, а легкий туман піднімався від ріки. Декілька пʼяних чоловіків валялось поруч з баром. Дами відпочивали в своїх спальнях після тяжкої ночі. Клара сиділа поруч з Адель упершись головою в прохолодне дерево. Дівчина вже звикла до ранішньої компанії жінки, що мучилась мігренню. Підвівши голову Адель застигла, годинник показував за 15 сьому. Наливши трохи пива вона поставила його перед Кларою. Нирнувши під стійку Адель скинула всі свої «чайові» в мішечок й засунула його поглибте до кишені спідниці. Через 7 хвилин до бару увійшла зелено ока брюнетка, Лея донька хазяїна бару, вона кивнула дівчині. На що Адель лише посміхнулась, залишивши Клару й Лею одних дівчина вирушила додому. Знімала квартиру Адель у будинку мадам Тот. Вона здавала кімнати, майже усім лише куртизанок оминала. Дім мадам Тот знаходився в 20 хвилинах від бару, й 45 хвилинах від університету. До ринку теж було близько, прекрасне сполучення для молодої дівчини. Наблизившись до камʼяного будинку, Адель дістала ключі й відчинила двері. Приємний запах яблучного пирога, вдарив у ніс. Адель так і кортіло піти туди звідки доноситься цей запах, та ніч проведена на роботі давала про себе знати.
Дівчина піднялась на другий поверх будинку. Простора кімната яку знімала Адель вміщувала у собі ліжко, тумбочку, письмовий стіл й шафу. За цих три місяці дівчина змогла обжити кімнату до стану квартири. Та й гроші Лорда Дабліна, допомагали вижити бідній попаданці. Адель пробралась в його особняк під виглядом служниці й винесла все,що змогла допоки люди були зайняті виставою Моріарті. Вона вміла злодійка яка спокійно процвітала під іменем студентки в 21 столітті. Для людей, що тут жили її фокуси були б більш схожі на магію.
Завалившись на ліжко, Адель лише тепер відчула біль у ногах, голова гула а очі повільно заплющувались. Вона скрутилась на ліжку в клубок під минаючи під себе ковдру. Сни що її зʼявлялись неначе марево, повертали її до минулого життя. Про вмілі трюки шахрайки,що обманювала арабських шейхів, просто корейських багатіїв. Вона мило спала в обіймах сновидінь.

—————————————————————————
Скарлет=Адель(Дель-скорочення), нове імʼя героїні.