Сонячне світло падало на станцію Дурхаму. З другої платформи відправляється потяг о 12:25. Через 15 хвилин відбудеться посадка до Лондону. Красива станція неначе вітала всіх хто там знаходився незалежно від мети.Натовп людей купчився на платформі, серед них вирізнялась красиво одягнена дівчина, що стояла без супроводу. З вигляду схожа на аристократку,одяг високої якості проте фасону робочого класу. Коричнева спідниця з кремовим поділом. Коричневі черевички показували лише носки з під довгої спідниці.Біла сорочка з мережевом і корсет з вишитими квітами на ньому, зверху було пальто. Сумки жінки стояли поруч з нею.
Люди скоса споглядали за нею, не притаманне білосніжне волосся привертало увагу англійців, в той час як бліда шкіра нагадувала фарфор. Волосся дівчини було заплетене в тугу косу й закручене в гульку.Дівчина підвела голову, легкий свист промайнув перетворюючись у справжній гул. Натовп почав ворушитись в очікуванні потягу, через 5 хвилин він показався й зупинився перед платформою. Люди почали заходити в потяг. Натовп штовхалися в змозі увійти в вагон. Дівчина ж чекала осторонь.Коли цей експіріенс закінчився і платформа стала трохи вільнішою,Скарлет потягнулась до валіз, та їх перехопив провідник:
-Доброго дня міс. Давайте допоможу. Бачу ви без супроводу тож вам буде важко упакувати валізи самостійно.
-Доброго дня. Буду дуже вдячна якщо ви допоможете сер, перший вагон будь ласка.
Хлопець одягнений в темно-синю форму провідника підхопив валізи й допоміг їх завантажити в вагон.Вона мило посміхнулась й подякувала й дістала книгу з сумки. До Лондона три години(270 миль) тож поїздка буде доволі довгою враховуючи швидкість потяга.Перший вагон був майже пустим, все таки був для людей трохи багатшого майнового стану. Дівчина здивувалась ціні на квиток за потяг, доволі дешево якщо брати до уваги що за прикраси вона виручила 300 фунтів. Вона гортала сторінки книги вчитуючись в кожен рядок письма.Вона давно вже не могла дозволити собі спокійно сидіти в компанії книги, зазвичай вона веде активне нічне життя, що дає можливість бути млявою в день. Тонкі пальці гортали сторінки, а сірі очі прищурливо слідкували за рядками книги. Товста обкладинка червоної книги так легко лежала в долоні дівчини. Прочитавши декілька глав, Маккларен почала вдумуватися в сам зміст цього психологічного роману. Для неї це було чимось дивним та неначе трохи пустим.
ВИ ЧИТАЄТЕ
My Lady
FanfictionНаша історія про жінку, якій вдалося збити з пантелику найвидатнішого детектива світу та геніального злочинного геніч, відомого як професор Моріарті. Леді відома більш як Скарлет Маккларен, геніальний снайпер, що опустить серію пуль на вулиці Лондо...
