Чому саме так?

Щоб огріло тепло...

Чи небо в ночі освітить нас зорями?
Чи місячне сяйво долине до нас?
Як ми вночі молимось Богові,
А в денний усе проклинаємо час.
Чи це правильно, чи ні – це всього-лиш життя одне-єдине у нас.
І хто щоб не говорив мені,
Я знаю, ми тут на короткий час.
Сьогодні ми прожили день,
А завтра можемо померти.
І кожну хвилину ми лишень
Живемо в одному моменті.
З плином життя, минуле забувається,
А майбутнє все більше чекає на нас.
Але що буде там?
Що чекає на одній із кас?
Чи існує щось після вдоху останього?
Дізнаємось через певний час.
Ми прожили вчорашній день,
Минулі роки, не найкращі часи
І те, що відбувалось тоді...
То й проживемо, що відбудеться ще
В нашому грішному житті.
Ми всі тут лише на момент
Історії довгої нашого світу.
То ж живемо так, як хочем того,
Щоб огріло тепло душу,
Коли на старості літ
Будем згадувати ті моменти.