Чому я раніше не знав, що ти такий крутий?..

Кава,сніжки та шарфик

СКОРІШОГО ОДУЖАННЯ НАШИМ ХЛОПЧИКАМИ(Мінхо,Хьонджин та Син Мін),Я ВСІМИ СИЛАМИ ТРИМАЮ КУЛАЧКИ ЗА НИХ!

Уроки закінчилися 10 хвилин тому.
Деякі учні вирішили залишитися прибрати в класі,а решта намагалися тихо спуститися з другого поверху,щоб не заважати решті учнів.
Серед скупчення людей,Хану все ж здалося знайти Мінхо.
-Гей – Хан підійшов до вішалки біля якої стояв Мінхо – Ми вирішили зустрітися на стадіоні!
-Хто ви?...А – Мінхо дістав з рукава шапку,й натагнув її на голову – Ну то йдіть,мені що з цього?
-Ем...я взагалі-то тебе чекаю,ми разом ідемо!
-Ну ви так,а я ні.– Мінхо вдягнув курточку та пішов до виходу.

-Гей Мінхо ми зачекалися! – Промовила Сольюн.
-А де Джісон? – Лілі підійшла до дверей,з яких як раз вибігав Хан.
Бам!
-Твою дівізію – Хан встав перший,і подав руку ,щоб Лілі встала.
-Дякую – Лілі схопилась за руку Хана,після чого почала вставати.
Бам!2х
Хан підсковзнувся і впав біля Лілі.
-Мені здається ,що нам треба допомгти цім бідолагам ! – Сольюн зверталася до Мінхо,а той в відповідь їй кивнув і простягнув руку Хану.
Рука Мінхо була теплою,через що в Хана по спині пробіглись сироти,а на щоках проскочив рум'янець.
-Дякую! – Хан швиденько встав і легенько поклонився Мінхо.
-Будь ласка – Мінхо відвів погляд на дівчат,які вже струшували сніг з Лілі.
-Я жива! – Лілі підійшла до Джісона і почала струшувати сніг з хлопця – А ти як ?
-А,ну я нормально! Не треба,я сам – Хан відійшов від Лілі й обтрусив сніг з дупи й спини.
-Ну тоді пішли! – Сольюн схопила одною рукою Мінхо,а іншою Лілі – Наздоганяй Хані!
Джісон миттю наздогнав тіх трьох.

Хан вже п'ять хвилин лазив по кишенях портфеля в пошуках дрібної готівки.
-Тільки не кажи,що ти зачаклував свій портфель,і в тебе тепер там ціла чорна діра! –
Лілі насміхалась над Ханом.
-Хане давай швидше! – Мінхо сів на лавочку поруч з Ханом.
-На себе,я вже давно гроші дістав!Я тобі на каву шукаю! Блін я пам'ятаю,що там,ще залишалося!
-Я добавлю! – Лілі полізла в свій портфель і дістала гаманець.
-Я не буду каву!..
-Будеш! – Лілі і Хан промовили в один голос.
-З тебе цукерка! – викрикнула Лілі і вдарила Хана по плечу.
-Цукерок в мене немає, але є жуйка, будеш?
-Тільки такий дурень як ти,буде жувати жуйку на такому морозі!
-Знайшов! – Джісон дістав останню купюру,яку так довго не міг знайти.
-Нарешті! – Мінхо встав з лавки й обтряхнув сніг з рукава.

Сольюн вийшли з кав'ярні несучи на картонному підносі 4 стаканчики з кавою.
-Тут і насправді дуже смачна кава! – Сольюн
з захватом промовляла – Ну звісно,це ж я вас сюди привела!
Хан взяв два стаканчики з кавою і вручив, той на якому було написано"Капучіно", Мінхо.
-Дякую – Мінхо відвів погляд на дівчат,які збуджено про щось говорили.