Я спостерігав за тим як Есмі зосереджено записує щось у блокнот. Вона була такою гарною, коли не злилася.
— Ти коли додому збираєшся йти? — запитав я, дівчина навіть не поворухнулася, я подумав що вона не збирається відповідати, але потім дівчина шумно видихнула.
— Зараз.
— Я тебе підвезу , тобі далеко йти?
— Я сама впораюся.
— Зараз уже стемніло, Есмеральдо, я не дозволю тобі йти пішки невідомо куди.
— Додому, а не невідомо куди.
— Сьогодні я тебе проведу і можеш навіть не сперечатися. До того ж я маю одне бажання, яке ти маєш виконати.
— Твоє бажання мене підвезти додому? Супер пішли — вона підійшла до мене тикаючи тоненьким пальчиком в мій живіт.
— Краще. Пішли — я протягнув їй руку, але замість того щоб взяти її дівчина з шумом закрила блокнот і поклала його у рюкзак, і протягнула його мені.
— Дуже мило з вашого боку, містере Уест.
— Ти ходиш сама?
— Часто
— Це небезпечно
— Дійсно? Я і не знала — з сарказмом сказала вона — у мене є балончик.— продовжила та —яким я забризкаю тобі в очі якщо ти не перестанеш чіплятися до мене.— Мені було дуже смішно,вона так кумедно злилася.
— Який із них твій? — запитала Есмеральда вказуючи на ряд автомобілей.
— У мене є дещо краще — я почав рухатися між рядами до темно-фіолетового мотоцикла.
— Чому він фіолетовий?
-А яким він мав бути? Червоним? Я ж не збоченець.— взявши захисний шолом, я підійшов до дівчини.— А тепер ми зробимо так щоб твоя прекрасна голова була цілою — він рухався так обережно, ледь торкаючись до неї , ніби все от от трісне.
— От і все,тепер вона не відірветься.
— Дякую, тепер я думатиму про те, що моя голова може відірватися — я голосно засміявся,що змусило її посміхнутися.
— Не переживай я дуже обережний водій і ми їхатиме повільніше равлика.
— Себастіане, я у сукні- стурбовано сказала дівчина.
Її вигини обтягувала сукня оливкового кольору. Роблячи, щось неймовірне. Вона була прекрасна у всьому.
— Було б дивно якщо б ти була без неї- задумливо сказав я,— хоча знаєш це б виглядало досить органічно
— Придурок — Есмеральдп ляснула мене по руці, так по-дитячому, що я пирхнув зі сміху
— Еей за що?
— Це просто досить органічно.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пірнай з головою
RomanceМене постійно лякала вода... Так, вода та сама яка тече з крану, коли ви його відкриваєте, чи та що капає з неба, коли йде дощ. Можете з мене сміятися, але я дійсно боюся її, кожною клітиною свого організму. Та прямо зараз я говорю не про воду, а пр...
