Пролог

29 2 0
                                    

—Як ти його назвала? - коротко мовив Кровокіготь, зустрівши Мокрошубку на кордоні з Дощовим кланом біля якої стояв маленький комочок плямистого кошеняти яке десь повню тому відкрило свої гарні вогняні очі.

— Папоротенька, вона така мила, ти собі не уявляєш. Я чомусь думала, що наша донька буде схожою на тебе, а не на мене

—Це твоя донька, а не моя. Як би ти цього не хотіла - ми з різних Кланів, і я не зможу приймати участь у її житті.

—Але ж.. ти можеш забрати її до Водоспадного клану...?

—Ні. Це кошеня буде тільки тягарем для мене. Я не можу споганити свою репутацію. - після хвилини роздумів, кіт провадив далі

- Добре, нехай, нехай всі знають, що це моя донька, але вона залишиться у Дощовому Клані і ми більше з тобою не побачимось. Я хочу, щоб мій "відприсок" знала хто її батько, і яку силу вона має у корінні

κστυ ɞσяκυ / сηα∂ɰυʜα ηⲗяɱσⲗαηαWhere stories live. Discover now