Мафіозі й глупишка

12♕

• Кім Джиссу

Їхали ми мовчки кожен думав про цей жахливий день в моїй голові ніяк не складалися думки невже я й справді йому не байдужа

-  містер Чон я хотіла спитати я чула всю вашу розмову я й справді тоб......- хлопець перебив мене

- ні Джиссу ти мені не подобаєшся я сказав щоб родаки відстали- сухо сказав він

- а зрозуміло- з грудною ноткою сказала я й  дивилася в вікно

- завтра можеш не приходить на роботу в тебе вихідний - не дивлячись в мою сторону сказав він я лише кивнула й далі дивилася в вікно

В незапно мій телефон почав звеніти не дивлячись хто це я відповіла

- міс Кім вашій тьоті стало гірше вона зараз в реанімації ви можете приїхати ?- серце начебто зупинилося я завмерла й не могла в це повірити вона говорила що їй краще

- т..так я завтра вилітаю

- добре будем чикати- лікар закінчив розмову

Мене почало трясти й сльози налилися самі по собі

- Кім шо сталося?- запитав Чон коли зупинився біля мого будинку

- нічого на добраніч- тримаючи щоб не заплакати відповіла я й вийшла з авто пішла в дім вже не тримаючи сліз

Зайшовши в будинок  я перечипилась через щось й впала біль я навіть не відчувала я плакала й плакала й не почула як моя вхідні двері відкрилися  знайомі порфюми защекотали мій ніс я ще сильніше почала плакати

Що за день в мене такий не щасливий

Чон підняв мене на руки я хотіла вирватися але сили покинули мене й на його руках я висіла як тряпочка від посадив мене на диван й пішов кудись через пару хвилин він прийшов з аптечною й присівши на коліна почав діставати ліки

Як тільки він хотів доторкнутися до мої розбитих колін я прибрала роги

- Боже Кім  що за дитячі ігри?- без емоційно запитав він

- а чому ви сюди прийшли я вас не кликала?

- це тебе не повинно хвилювати!- повисив він тон

- щей як повино!- я хотіла стати але сильні руки схопили мене за талію й закинувши на плече Чон поніс мене в стороні спальні прихвативши аптечку

Шеф посадив мене на ліжко й знову хотів обробити рани але я не дала це зробити

- те що ми в спальні це нічого не міняє!- сухо сказала я

- щей як міняє!

Несподівано Чон посадив мене на свої коліна й впився в мої губи й це така спокуса що я не могла йому не відповісти в поцілунку я не замітила як він обробив мої рани й він припинив поцілунок

- щ.що ви робите?

- меніж потрібно було обробити рани от я й це зробиш

- все ви зробили те що хотіли можете їхати додому

- навіть не подумаю  чому ти плачеш?

- це вже вам не потрібно знати!

- ну чого це я все повинен знати про своїх процівників тому розповідай

- містер Чон я завтра леву в Чикаго до тьоті тому пару днів мене не буде на роботі  це все що ви маєте знать то....

- твоїй тьоті стало гурше?

- да.....а як ви дізналися

- це вже не важливо давай спати день все покаже

- я лажу спати а ви їдьте!

- ні я залишаюся!