Деміан
Я йшов довгим коридором до гуртожитку, щоб відпочити від сьогоднішнього дня. 5 контрольних за день на початку навчального року. У звичайній школі навряд чи таке дозволили, але це Едем, і в цьому вся суть. Від старшокласників я чув, що сьомий клас один з найважчих. Це й підтвердили сьогоднішні контрольні. Тож як би мені не хотілося, але в цьому році мені доведеться докласти зусиль, аби не зганьбити прізвище Дезмонд.
Я тяжко видихнув. Хоч мені вже 12 років, я досі не хочу розчаровувати батька своїми оцінками.
Єдиною, з тих кого я знав, якій було всеодно на те як її батьки відреагують на її оцінки була...
Я не міг згадати ім'я. Пам'ятаю у 6 років я чомусь часто думав про неї. А зараз навіть не можу згадати її ім'я. Ким вона була? Може 6 років тому вона була для мене... важливою?..
Я одразу відкинув ці думки. Що за нісенітниці!
Я увійшов у гуртожиток, й почав класти підручники на стіл. Можливо навчання мене відволіче він минулого.
Та все ж я не міг зрозуміти, чому я так хочу її забути, але в глибині душі, хочу знову побачити її?..
