Три горішки для Техьона.

Свита короля

У далекій країні, де час здавався стояв на місці, розцвітало мальовниче царство. Високі вежі старовинних замків гордо виглядали з-поміж зелених хмар та кришталевих рік, які танцювали серед яскравих полів. Кожен куток цієї землі був сповнений веселим щебетанням птахів та запахом квітів, а кожен вітерець нес в собі легенди минулих часів.

Люди цієї давньої країни жили у гармонії з природою, будуючи витончені будівлі і розкішні сади, де кожен кущ був як частка казки. А заможні доми, які кружляли навкруг царства короля та королеви, де працювали прості люди, які підкорялись своїм панам, весело вітали і жили у цій неймовірній красі. Тай самі люди були дивовижні, цей світ поділяється на альф, омега та бет. Альфи володіли, переважно, сильним запахом, які підкоряли собі слабших і запліднювали омег. Омеги, мали більш витончений запах, частіше підкорювались і були носіями дитин. Бети ж, не відчували запаху взагалі, не могли запліднити чи бути носієм зачатку. Але в цьому є і чисте кохання, істині - це ті люди, які тають в запах одне одного. Істині розпізнають одне одного по різному, але в момент зустрічі - зразу розумієш, що це твоя друга половинка. Можливо не зразу, але в голові надовго застрягне образ істинного. Також істині можуть розпізнати один одного, по своїх любимих запахах.

Найкрасивіша пора року у цьому царстві, зима. Зима приходила в цю казкову країну, окутуючи все навколо срібним обрамленням. Дерева, вигнуті під тяжким вантажем снігу, створювали враження кришталевих фігур, а кришталеві крижані квіти розцвітали на вікнах села.

Містечко в окутаному снігом обіймі виглядало неймовірно атмосферним. Димарі з димом високо піднімалися в небо, а теплі світла вікон приваблювали до своєї затишної теплоти. Зима в цій країні не була просто порою року - це був період, коли природа сама творила своє чарівне витворення, роблячи кожен момент особливим і незабутнім.

В одному великому домі, жила собі одна заможна вдова Кім з двома синами - омегами. Один з них був їй рідний, а другий - пасерб*. Свого рідного сина, вдова дуже сильно любила, гарно його одягала, виконувала любі забаганки омеги, який пах булочками з варенням. А нерідного сина - омегу, Техьона, вдова страшенно не любила, не давала нормально поїсти, тільки лаяла бідного юнака та до праці силувала приступати.

*Нерідний син.

Ще сонце не встигало зійти, а бідний омега вже працював, вже сонце лягало спати, а парубок все роботу кінчав. А за спільний стіл, де всі робітники і служниці, які підкорялись своїй пані, бо та їх годувала і притулок давала, не смів сідати. Робітники шкодували бідного омегу, завжди ховали якісь харчі за пазухи і віддавали милому юнакові, який ховався у цей час в невеличкому сараї, де вони колись з рідним батьком лук і стріли ховали. Сарай розташовувався на окраїні їхнього маленького поселення, а вдова тільки і радувалась, що брудний омега в лахмітті там сидить і не пачкає їй стіл.