Три горішки для Техьона.

Підготовка до балу

По сніжній дорозі скакав жеребець, тримаючи на собі юного омегу, який роздивлявся все довкола і вдихав свіжий запах лісу, такий рідний, бо сеж найулюбленіший запах, Техьона.

Кінь стрибав плавно оминаючи дерева, які казково були вкриті снігом. Шепіт морозного вітру ллється серед гілок, ніби віддзеркалюючи веселий гомін кінських копит. Омега у старенькому хутру керує конем, розмахуючи мелодією, що танцює на вустах його як сніжинки танцювали у повітрі.

Мелодія ця була ще з дитинства, матір йому співала. Слів, Техьон вже не згадає, але мелодію ніколи не забуде. Перестрибуючи через повалені дерева, бігаючи повз пеньочки і високих дерев, молодий омега насолоджувався своїм життям, яке зі смертю батька перетворилось у нещастя.

Вибігши з-за дерев, омежка побачив трьох хлопців, він відчував лише хвойний ліс і нічого більше. Техьон втягнув запах глибше у свої легені, голову здурманив йому цей ліс, йому голову. Приглянувшись до статур парубків, омега подумав, що це мабуть двоє альф і бета.

Посміхнувшись, Техьон побачив, як троє хлопців витягували зі спин свої луки. Йому кортіло побачити як вони будуть стріляти, тому він проліз повз дерева та кущі і заховався за великою гілкою, дивлячись на гарно одягнених парубків і на їхню здобич, ще зовсім маленького оленятка, який трусився осіннім листком.

Хлопець в чорному одязі і білій накидці натягнув стрілу, готуючись вистрилети, як тут, Техьон йому зарядив сніжкою в голову, скидаючи з його голови шапку з емблемою королівсьокої сім'ї. Стріла ж полетіла кудись вбік, а оленятко чим швидше побіг звідти.

— Де ж ваша влучність, принце? — єхидно промовив юнак - альфа, затягуючи назад шапку принца.

Чонгук всміхнувся і стряхнув залишки снігу, з свого одягу.

— Глянь но, — до них підійшов ще один альфа, який стояв позаду них і вказав пальцем на Техьона, який чим дух бачить, тікав звідти сміючись.

— Швидше, — крикнув весело Чонгук,  сей шо принц і побіг за шустрим Тете.

Пробігши недалеку відстань, омега зупинився около дерева і озирнувся, побачивши, що за ним біжать троє хлопців з луками. Весело всміхнувшись Техьон побіг до заваленого дерева, де нещодавно перестрибував через нього. Перелізши через деревце, побіг до невеличкого обриву, де внизу можна було сховатись. Його коричневий потрьопаний одяг, злився з піском невеличкого обриву.