Три горішки для Техьона.

Перший горішок

У домі пані Кім, всі крутились над хазяйкою, розбирали шовки і прикладали до облич Дар'яна і вдови.

- Ох, мій синочку, а ну покрутись, - защебетала хазяйка розглядаючи свого сина.

Всі слуги, які були в кімнаті крадькома споглядали за Дар'яном і дорогим шовком, який красиво лягав по плечем омеги. Техьон теж був у тій кімнаті, хазяйка заставила його розпалити вогонь у п'єцку, пачкаючи свої, красиво білосніжні руки в сажі.

- Техьоне, подивись, що я тобі привіз, - до омеги тихо підійшов конях і витягнув з кишені три горішки.

Вдова ж, з сином підійшли знову до дзеркала і тішились шовками.

- Вони впали мені просто на голову, поки я дрімав, - весело за шепотів альфа, передаючи три горішки Техьону.

- Що ти йому дав, - звідкіля вилізла хазяйка і чорною скалою насупилась на них, - Покажи!

- Скоріш!

Техьон піджав губи і витяг з-за спини три горішки, передаючи в руки мачухи, яка кривлячись почала розглядати їх.

- Пф, неймовірний подарунок, немов від білочки, - мачуха кинула три горішки назад Техьону.

Техьон образливо подивився на Дар'яна з мачухою і ковтнув ком у горлі, який крадькома наближався. Він був радий, що конях який майже замінив йому батька, не забув про нього і привіз йому як омега і просив «..те, що впаде тобі на голову...».

А син хазяйки розходжував все перед дзеркалом, ніяк не міг насолодитись шовками на плечах, як тут він отетеренів, злякано дивлячись на свою рідну матір.

- Мамо, ти забула купити мереживо і нове намисто з каблучками!

На його обличчі розквітав розпач.

- Вінсе! - крикнула вдова до коняха.

- Мамо, ти ж не станеш посилати коняха, - зневажливо кинув Дар'ян, - По коштовності?

- Звичайно ні, ми самі поїдемо до міста!

Хазяйка дому обернулась до коняха і з наказним тоном промовила:

- Вінсе, запрягай коней!

- Техьоне, ти б не хотів поїхати з нами? - підступна ласкавість промайнула в голосі Дар'яна.

Техьон з надією подивився на свого зведеного брата і встиг подумати, що не такий він вже поганий.