Тиждень пролетів непомітно. Кожен день перетікає в інший, вони однакові, сповнені буденності і суму. Щодня ранковий скандал, машина Нейта, школа і знову дім. Мені просто треба знову звикнути до присутності мами і все налагодиться, так постійно відбувається.
Я думаю про те, що буду казати сьогодні друзям Нейта, накручуючи останнє пасмо волосся. Я вже купу разів пошкодувала, що погодилась піти на день народження Сема, але відмовлятися було б тупо. Тим більше, я не проти провести вечір десь поза домом.
Мені подобається збиратися, наносити макіяж і вибирати одяг. Процес створення ідеальності заспокоює мене. Це ніби терапія.
Я кладу в сумочку телефон та блиск для губ і виходжу з кімнати. З вітальні доноситься дзвінкий сміх і я прямую туди, усміхаючись.
— О, Боже, яка ти красуня! Привіт! — каже Кейті, міцно обіймаючи мене.
— Я не знала, що ти приїдеш, залишилась би вдома, — я радію і оглядаю її з ніг до голови.
Моя тітка була дуже схожа на маму. Біляве волосся, ідеально засмагле тіло і дуже лагідна посмішка. Вона завжди була для мене прикладом і подругою.
— Я буду усі вихідні, можеш не перейматися, — каже вона, знову обіймаючи мене. — Як я сумувала!
— Куди ти йдеш? — мама нарешті щось каже. Ми посварилися ще вчора і з того часу в домі була повна тишина. — І що з твоїм макіяжем?
— На день народження до друга, — я стримуюсь і намагаюся ігнорувати решту її слів.
— О дванадцятій маєш бути вдома, — мама відвертається і дивиться у свій телефон.
— Гарної вечірки, — каже Кейті і цілує мене у щоку. Вона злегка штовхає мене до виходу і шепоче:
— Вона ляже спати о десятій, бо нам завтра рано вставати, я тебе прикрию раптом що.
Я вдячно киваю їй, одягаю свої кеди і виходжу на вулицю, де вже стоїть машина Нейта.
— Привіт, — сідаю в машину і Нейт цілує мене у щоку.
Усю дорогу ми просто слухаємо музику, а я радію приїзду Кейті. Декілька років тому вони з Кевіном одружилися і переїхали до Нью-Йорку, а я втратила найближчу людину. Тоді це було для мене трагедією, але зараз декілька разів в рік я маю приводи для радості, а ще я бачу, яка вона щаслива там.
Ми досить швидко опинилися біля гарного білого будинку. Чесно кажучи, з кожним кроком мені все менше хотілося йти на ту вечірку, тому що ми нікуди не ходили із Нейтом разом як пара, а ще я не люблю людей.
