All on black

3

Він тільки на секунду опустив повіки, а коли розплющив очі, верхнє освітлення було вимкнене, за вікном займався світанок, наповнюючи номер сіруватим світлом.

- Прокинувся? Чудово, значить, встигнеш випити кави зі мною.

Несфокусований зір вихопив рух десь збоку. Хьонджін стояв біля вікна. В тому самому костюмі, що був в казино, з акуратно вкладеним волоссям. В його руках біліло маленьке горнятко, певно, від нього по всій кімнаті розходився чарівний теплий аромат.

Фелікс кліпнув кілька разів, проганяючи залишки дрімоти. Тіло приємно нило, процесор в голові все ніяк не бажав завантажуватись. Він дійсно заснув? Поруч з фактично незнайомою людиною?

- Я б дійсно хотів затриматись, але, на жаль, справи чекати не будуть. Ти можеш залишитися тут, виспатись, привести себе до ладу, а потім вже їхати додому. Або можеш поїхати зі мною зараз, - Хьонджін відпив маленький ковток зі своєї чашки та, обійшовши ліжко, сів біля нього.

Його стегно притиснулося до стегна Фелікса крізь ковдру, і Лікса наче струмом прошило від того місця, де його торкалися. Усвідомлення, що він під цією тонкою ганчіркою повністю голий, в той час, як чоловік коло нього застібнутий на всі ґудзики, змушувало щоки потеплішати. Він сів, спішно підтягнув коліна до грудей та для вірності натягнув ковдру аж під саме горло під глузливим поглядом Хвана.

- Сам доберуся, - буркнув він. – Мене вчили не сідати в машини до незнайомців.

Хьонджін спочатку пирхнув, кусаючи губи, а потім відверто розсміявся. Зараза.

- Ліксі, я дві години тому буквально був в тобі. Пізно грати в підозрілість. Якби хотів зашкодити, зробив би раніше. У мене було багато можливостей.

Фелікс роздратовано дивився на Хьонджіна, якому, певно, було дуже весело, та боровся з бажанням засадити йому п'яткою кудись під ребра. Частка правди в його словах, звісно, була, але розкривати свою реальну адресу не можна, а їхати кудись в інший район, щоб потім добиратися вже звідтіля – так собі задоволення.

- Ти казав щось про каву, - це було єдине, що він вигадав, аби перевести тему.

Але варто було словам прозвучати, як в голові промайнула дуже вчасна думка: а чи доречно так неформально говорити з Хваном? Так, він казав, що не любить формальності в ліжку, тільки ж ніч вже закінчилася. Однак на обличчі Хьонджіна не було жодної тіні невдоволення, навпаки, він усміхнувся занадто вже задоволено та підніс до губ Фелікса власну чашку.