All on black

9

Хьонджін та Чонін пішли з зали кілька хвилин тому.

- Вам треба поговорити, - кинув Хьонджін, стоячи в дверях, та потягнув за собою Яна, залишивши Мінхо та Фелікса самих.

Фелікс проводив їх обох невдоволеним поглядом. Так, їм з братом дійсно не завадило б поговорити, тільки він не був певен, що робити це зараз – дійсно гарна ідея. Занадто багато інформації, емоційне перевантаження. Чи вистачить у обох ресурсів для цієї розмови? Однак Хьонджін нікого з них не питав, просто поставив перед фактом, що збирається щось обговорити з Чоніном, а потім той відвезе Фелікса в апартаменти Хвана, так що Ліксу в будь-якому разі доведеться почекати. Питання щодо подальшого місцезнаходження Фелікса теж дебатів не викликало.

За квартирою Мінхо та Фелікса з самого ранку вже було встановлене спостереження, були ці люди з поліції чи ні, поки що невідомо, але сумніватися, хто їх послав, не доводилося. Хоч і з кислим обличчям, але Мінхо погодився, що Феліксу краще залишитися з Хьонджіном. Казино та офіційно зареєстровану нерухомість Хвана теж моніторили, не так сміливо, але все ж таки. По одній людині біля будинку та квартири і пара машин вверх по вулиці від казино, що старанно намагалися злитися з місцевим ландшафтом. Ближче сунутись, певно, побоялися. Служба безпеки Хьонджіна приглядала за ними, готові у разі чого дохідливо пояснити, що таке приватна власність.

- Як тоді ти доберешся назад? – Фелікс стиснув губи, відчуваючи провину перед хьоном за те, що той тепер був втягнутий у це все.

- Вигадаю щось.

- Не треба нічого вигадувати. Я підкину тебе до місця, де ти кинув машину. Якщо, звісно, вона ще там, - буркнув Чонін перед тим, як прослідувати за своїм братом. – Через п'ятнадцять хвилин в фоє, вийдемо через задні двері.

З цих п'ятнадцяти пройшло щонайменше п'ять, коли Мінхо перестав свердлити стіну поглядом та першим розірвав тишу:

- Якби ти хоч інколи слухав мене, нічого цього не було б. Серйозно, мілкий, з усіх чоловіків столиці тобі захотілося залізти саме на Хвана.

- Ти думаєш, я обирав? Думаєш, просто вранці прокинувся та подумав: «А чи не перейти мені на члени?». Мені досі гидко дивитися на чоловіків в такому плані.

- А на нього, значить, не гидко, - фиркнув Мінхо, закинув голову назад та додав, дивлячись на стелю: - Солодким чимось ця сімейка обмазана чи що?