Кінець світу: Естелла

Частина 4. По дві сторони стін

Місія «нишпорка» була успішно завершена тому час було потроху задуматися про те, аби спланувати маршрут повернення до Естелли.

Молодий рудоволосий хлопець, на вигляд років двадцяти п'яти, стояв на краю багатоповерхівки, вдивляючись у нічну пітьму та вслухаючись у дивні звуки мертвого міста. Його очі були широко розкриті, і в них відображалися тривога та невпевненість в обраному шляху. Волосся стирчало в різні боки не дивлячись на спроби упорядкувати локони хоч якось та фіксуючи ризинкою, ніби він провів ніч у неспокійному сні. І це була правда. Еліасу снилися жахіття та темне майбутнє без надії на світлу смугу. Його темний одяг був черезмірно пом'ятим та зовсім не охайним по при звичку виглядати якомога краще, а все це за для того, щоб зливатися з навколишньою темрявою.

Його руки помітно тремтіли, коли він стискав кулон із фотографією де був зображений його молодший братик Шон.

Перед ним лежав шлях через місто, яке кишить монстрами різних видів та рівнів сили. Він не знав, що на нього чекає, але розумів одне: потрібно бути до біса тихим аби мати більш безпечну дорогу. Кожен його крок повинен бути безшумним, кожен вдих – обережним. Саме так казав йому Аарон останні декілька годин. Його компаньйон був явно досвідчений, але навіть занадто мовчазний, стояв здебільшого подалі, але у полі зору та не покидав, кивав головою у потрібні напрямки або ж даючи зрозуміти, що час знову вирушати до дорога не така й близька як могло б здатися спочатку.

Рудоволосий крадькома поглядав на свого супутника, шукаючи чи то підтримки або ж натяків на дозвіл розмовляти, щоб розрядити обстановку, але не вловивши ні одного ані другого, не маючи змоги промовити жодного слова, Еліасу ставало все важче на душі.

Вони не могли дозволити собі розмовляти – адже кожен звук міг привернути увагу страшних та безпощадних істот. Він відчував, як його серце калатає в грудях, але він знав, що повинен рухатися вперед, не зважаючи на страх та сумніви які підкрадалися. Його майбутнє залежало від цієї подорожі та місця куди вони рухалися.

Саме такими думками забиваючи собі голову, вони зробили перший крок у темряву, стискаючи зуби та тримаючи погляд прямо перед собою. Рушаючи впевнено до Естелли.

***

Повернення до так званого ковчегу порятунку не зайняло надто багато часу як було заплановано від початку. Аарон вперто відмовлявся робити зупинки без особливої на те потреби, не слухав тихих прохань Еліаса, та цілеспрямовано рухався вперед, уникаючи якомога більшої кількості груп інфікованих аби не витрачати сил та власного дорогоцінного часу. І завдяки цій впертості та лідерству вже через два дні вони топтали кордони славнозвісного восьмого району де й базувалася Естелла.