Коридорами «ПОРОКУ»

Частина 2

Свідомість повільно поверталася до нього. Чулися голоси, кроки, писк усяких пристроїв та незрозумілі звуки. Відкривши очі Ейдон побачив що він лежить на якомусь ліжку у невеликій просторій кімнаті  з усякими пристроями та крапельницею яка довгим проводом була приєднана до його руки. І сам він був одягнений у білу піжаму.

Він заплющив очі.
Згадалося минуле. Смерть сестри й мами.
Але що сталося з Логаном? Де він зараз? Чому він не звертав уваги на нього? Чи його забрали разом з ним? Чи він тут? Якщо так чому він зараз не з ним?
Питання зʼявлялися самі собою. З очей потекли сльози.
Відчинилися двері й жіночій голос пролунав прямо над ним.

- Привіт Самуїле, як почуваєшся?

Ейдон відкрив очі та побачив жінку у білому хвлаті. Довге темне волосся спадало локонами. Посмішка яка більше була схожа на посмішку лицеміра старалася виглядати як можна більше реалістичною. Він хотів заперечити що у нього інше ім'я але промовчав.

- Я в нормі. - відповів він хоче це була далеко не правда.

- Я зроблю маленьку прививку. - сказала жінка у взяла шприц з рідиною який лежав на столі. - Це не боляче. - додала вона. Й обережно взяла його руку й вколола в вену.
Ейдон подивився на жінку.

- Де я? - запитання вирвалося саме собою.

- Ти в дома. - Відповіла вона.

- Що це означає? - питання було проігноровано. Хвилина мовчання.

- А як тебе звати? - хотілося знати ще якісь імена окрім мертвої сестри та брата який зараз невідомо де.

- Ізабелла Сміт. - відповіла вона. - знаєш,  тебе чекає багато нового, нове імʼя, нові заняття, нові інтереси тепер це твій дім і тут буде твоє нове життя. Наша ціль це врятувати планету від вірусу який вбив багато людей. І ти нам допоможеш. - Це прозвучало як текст який який був заучений напамʼять і реалістичність у її голосі зовсім не звучала.

На це Ейдон нічого не відповів. Занадто багато інформації. Його життя яким він жив було дивне а смерть рідних спричинила багато болю. Його мрія була побачити світ до катастрофи, до того як це все сталося, хоча це було не можливо.

- Самуїле, зачекай хвилинку зараз прийде ще один лікар. - Сказала жінка вже пішла виходити але Ейдон її перебив.

- Моє ім'я Ейдон. - виправив хлопчик.
На що Ізабелла знову проігнорувала це  й вийшла з кімнати. На пояснення цього хлопчик згадав що лікарка казала про нове ім'я, але він швидко викинув ці думки з голови.