Високий годинник

1 0 0
                                    

В ієрархії пекла та квіткового світу

Не крилаті демони є найнижчими з усіх

Напроти вони панують немов справжні пани

Вони сидять під циферблатом крижаним

Розповідають чорнильні казки

Разом з поемами вогняних птахів

І сумних мелодій флейти

Та крутять гнилими красивими кінцівками різноманітні старі шестерні

Сміючись немов скажені собаки

Від див що кояться знизу них

Під скелястим годинником там боги дикі й прекрасні сваряться

Намагаються знищити власних конкурентів дерев'яним божим списом

Який вважає кожен бог саме своїм

А їм у вогнище прокляте

Ще чорти малі ллють масло з пилом

Аби сильніше горів вогонь в цих ідеалах

Які заховані під божевільним шматком плоті

І так кожен день

Сліпі й глухі істоти сваряться

Хто кого головніший світліший

Чиї ідеї важливіші більш правильні гарніші

Хоч і насправді їхня сутність цього не знає

Та не дізнається ніколи

Через постійну роботу маленьких демонів

А їх боги не здатні побачити

Вони вже від природи власної навіки осліпли

І ця доля нових володарів однієї подушки чекає

Тягнуться слизькі довгі руки до стрілок годинника

Але їм діти Сатани зберуть фіолетовий блискучий пилок

Із забутих слів годинника

Й кинуть в пики тих страшних повзунів

Від цього вони втратять сили

Впадуть ще нижче

Побачать як з того подарунку

Нові павучі подоби повстануть

Коли божевілля потрапить на тих

Хто живе в глибинах землі

На звичайних смертних

На них особливо уваги не звертають королівські демони

Тільки нижчі й рогаті серед них танцюють

Спокушаючи на різноманітні дії

Тільки богам крихітні істоти цікаві

Свої мрії в них вирощуватимуть

Проте і їхній час теж настане

Для початку нових проклятих див

В них демони щурів хворих зберуть

Конів вогняних куплять

Й нічних сов у теплий скелястий дім покличуть

Щоб народженим могутнім крилам

Ті тварини швидко в душу гнів розпач біль гавкіт принесли

Батогом залізним освятили

Повели сміло в бій

Проти старих жертв верхового чорного вальсу

Де філософський блуд - це блазні з кинджалами

Червоне вино вони зі смілих зроблять

І ним змажуть мідні шестерні

Великого годинника

Бо він в собі ті квіти пекло не уявляє.

АсмодейWhere stories live. Discover now