Асмодей

Цуценята

Лежить слабка страшна собака

На брудному мокрому від її слини й сліз ліжку

Не маючи сил навіть ворухнутися

Через тяжку втому хвороби насилля

Ліпку жовту блювоту

Розпухле старе тіло спотворені груди

Весь низ у бордовій крові слизу

Й навколо неї

Декілька маленьких новонароджених цуценят

Ще таких милих

Але не зможе мати їх ніжно поцілувати

Не зможе вона гратися разом з ними

Чи гуляти серед високих дерев

Бо всі ті діти мертві холодні

І не встигли вони побачити маленькими оченятами світло

Їх темрява ще всередині звіра зжерла

Як і попередніх братів і сестер

Тяжко дихає собака

Дивиться вона наляканими очима

На людей високих

На свого нового кавалера

Що теж стояли біля неї

Й злим поглядом дивилися

Немов вже вбити хочуть

Господарі щось говорили незрозумілою мовою

Собака на жаль неспроможна зрозуміти ті криваві слова

Тільки інколи тяжко стогне вона

Чим викликає ще більше роздратованості у високих подоб

А тим часом інший пес підійшов до неї

Всю винюхав плюнув на неї гавкнув

І пішов в інший будинок

До нових невісток

Забувши дорогу сюди

Забувши ту хто повинна була від нього народити

Зітхають господарі

Стільки грошей вони втратили

Скільки прибутків згоріли у нутрощах їхньої суки

Яка зараз лише лежить

Давиться ріками сліз

Проте не довго їй ще таку долю терпіти

Ранком господарі швидко поклали її у торбину

Відвезли далеко у темний ліс

І кинули цю тварину на землю

Закривши вуха від її гучного останнього крику

Поїдуть люди до себе назад

Покинувши непотрібну їм свиноматку

Що стане їжею для місцевих істот

На її груди вже мухи сідають

В очі та вуха лізуть мурахи

Пронизливе гавкання проженуть крики воронів

Й білі кістки поглине земля

Ніхто не згадає цю собачку

Її колишні власники купили собі нову таку істоту

І швидко вона стала новою матір'ю.