Жінки - прекрасні створіння,
Та ти - прекрасніше вдвічі;
Ти у душу пускаєш коріння,
А очами розказуєш притчі.
Мене гнали особисті думки.
Не розумні, а просто безглуздя,
Що колись я торкнуся твоєї руки,
Що колись на губах розчинюся.
Перестань мене мучати тужно,
Не давати думкам покою:
Вони й так перемішані дружно,
Але пахнуть усі лиш тобою
Твоє серце для мене закрите.
І, повір, я не плачу від горя.
Ти візьми те перо, пилом вкрите,
Напиши, й надішли щастя море.
Я прийму й відповім моментально:
Розпишу тобі цілі балади.
Знаю, може, що це аморально,
Та я хочу твоєї наді мною влади.
