Зламана принцеса| 18+

Пролог

Гучна музика вдаряла у вуха, а запах алкоголю заповнював ніздрі. Більшість хлопців та дівчат перебували у клубі, розважаючись хто як міг. Хтось сидів на дивані та пив спиртні напої. Хтось курив дорогі кальяни, доки більша частина знаходилася в центрі, і в такт музиці плавно танцювали. Подруга знову затягла мене в клуб, щоб я змогла розслабитися, але вся ця ситуація мене тільки дужче напружувала. Клуб був чималий, двоповерховий. Навколо був запах тютюну, алкоголю. Парочки засовують мову собі в горлянку, а робітниці приваблюють хлопців у VIP кімнати. Тут все змушувало почуватися не комфортно. Я була впевнена, що в такому великому місці має бути тихе місце, де не було б чути музику, яка могла розірвати барабанні перетинки.

Проходячи крізь велику юрбу, я помітила двері, до яких я відразу ж попрямувала. Додому було йти не варіант, адже за вікном була холодна злива, а подруга явно не хотіла мене підвести машиною, яку позичила у батьків.  Увійшовши крізь чорні двері, виднівся великий білий коридор. На стінах красувалися картини, настінні світильники. Тут музика була запрошена, але ніяк не стихла до потрібного мені рівня. Проходячи вглиб коридору, музика ставала все тихішою і тихішою. Мене задовольняла тиша, і я змогла розслабитись. Але щось було не так. Поки не пролунав якийсь шор спереду. Недовго думаючи, я попрямувала за поворот, звідки долинали голоси. На носочках згортаючи в потрібний бік, я помітила прочинені двері, в які я наважилася увійти, і помітити дуже страшну картину.

Молода дівчина сиділа на стільці, прив'язана тугими мотузками. Її обличчя було червоне, опухлі від сліз. Очі були скляні, не живі. Просочені болем.

Незнайомець у темному спортивному костюмі сидів навпроти дівчини спиною до мене. У його руках було досить гостре лезо ножа, сяючи від освітлення в кімнаті. Він же бавився з металом, ніби іграшкою, підкидаючи вгору, або крутячи на одному зі своїх довгих пальців.

  -Сонечко - знайомий, оксамитовий голос лунає - Я не хочу вбивати тебе, просто скажи, де знаходиться твій татко? – його спокійний голос повністю лякав.

  -Я .. не знаю ... - тихий схлип донісся в кімнаті - Я правда не знаю ... не вбивайте ... мене ... - Почала знову ридати дівчина.

Своїм тонким пальцем він притулився до її губи, ніжно погладжуючи її засохлі губи, пухкі губи, просякнуті сльозами. Лише поглядом, він зміг змусити її замовкнути, сидіти як слухняна дівчинка. Наступними діями він витер дорогу сліз із її обличчя, накручуючи локони на вільному пальці.