Розділ 11: Неприємна несподіванка

30 7 9
                                    


Найбільше людей скупчилося на березі річки. Саме там зараз сяяли вогники порталів. Проте якимсь чудом вони швидко згасали, так і не розкрившись.

На щастя, Джов Лонвей здогадався про Сапфірові Очі — й артефакти вдалося оперативно знищити, уникнувши страшних жертв. Ван Мей та Хань Вей — двоє в крові — примчали так швидко як змогли.

— Наставнику Ханю, цей учень доповідає: вдалося встановити першопричину утворення порталів!

— Я вже знаю! — махнув рукою заклинач. — А ти молодець, що сам здогадався. Хто б міг уявити, що ці покидьки використовуватимуть винаходи людства проти нас самих!

Зазвичай, щоб камінь спрацював, майстер насичував його своєю духовною силою, але демони за стільки років постійних сутичок навчилися красти та переробляти під себе будь-які технології, що могли принести їм користь. Так із Сапфірового Ока вони зробили жертовний камінь, котрий розгортав портал у світ демонів коштом життя свого носія.

Тепер, коли колосальні демонічні сили відрізані від можливості переходу, залишалося лише втримати оборону до евакуації населення.

Битва тривала весь день і всю ніч. Страшні втрати серед звичайних людей та культиваторів дуже підбадьорювали жорстоких хижаків. Вони рвали, шматували та затоптували всіх, до кого встигали дістатися. Ван Мей так і не повернулася до обов'язків цілителя. Зараз цінувався кожен меч. Навіть її власні учні стали до бою зі своїми братами та сестрами із войовничих відділень. На диво, у цій м'ясорубці ніхто із її пуцьвірінків не вмер.

Зайнята віртуозним нарізанням ворогів, Ван Мей не помітила, як до неї хтось підкрався ззаду. Замахнувшись, вона завдала превентивного удару, що був заблокований іншим святим мечем.

— Шановна наставнице Юе, ходімо. Уже час відступати. Біженці дістались іншого берега.

Увесь змоклий від крові, поту та бруду, Джов Лонвей щиро посміхався. Він був щасливий, що раніше від інших знайшов Юе Мей. Жінка повернула меч до піхов та поспішила за учнем. Разом вони дісталися річки та, почекавши, поки останні заклиначі перетнуть водний бар'єр, перелетіли через бурхливий потік.

Ріка Ляохе брала свій початок високо в горах зі священного місця, тому вода в ній вважалася святою і цілющою. До того ж вона могла прекрасно відігравати роль природного бар'єра. Жоден демон не міг торкнутися цих вод, якщо їх правильно заклясти. Саме цим зайнялися вцілілі монахи із Салуїна.

Хепі-енд для Чорної ЛисисиціWhere stories live. Discover now