Зілля яке привело до історії

5

Після того, як Блек і Розьє пішли я лягла спати. Прокинулась від стуку в двері.

Мляво сіла на ліжку та гукнула:

— Заходьте...

До кімнати увійшла Пандора.

— Ти що спала?

— Так...

— Ой ну ти вибач що розбудила, проте нам вже час іти на вечерю якщо хочемо прийти вчасно і сісти поряд з Реґом. Хоча думаю він нам місця займе, але треба все одно йти уже.

Я підвелась і сонною ходою підійшла до дівчини.

— Ходімо..

Ми рушили і Пандора знову намагалась вивести мене на розмову. І я дійсно підтримувала бесіду хоч і раз у раз потирали очі.

— Знаєш мені подобається твій одяг. Дуже неординарний! І тобі дуже личить.

— Дякую!- я аж зашарілась. Чесно кажучи я про одяг взагалі забула. От начисто! На мені ж зараз були зелені штани карго, в яких ще вчора я сиділа в своїй школі на уроках, і легенька біла кофтинка.

Шкільне приладдя в мене є. Потрібно щось робити з одягом. Бо в мене є лише шкільна форма для Гоґвортсу, одяг який зараз на мені та спортивки з футболкою які я брала на фізкультуру в школу. Не густо. Треба спитати Дамблдора скільки в мене є грошей та де тут можна купити одяг.. або хоча б тканину і нитки-голки. Не дарма на трудовому щось робила! Хоч шити вмію.

З думок мене вирвав голос Пандори:

— Ось і Велика Зала! Зараз нас дуже мало в школі тому сидимо всі за одним столом!

— Зрозуміла. А так всі по факультетах сидять.

— Мг, заходимо!

Дівчина відчинила двері та увійшла. І я слідом за нею. З дальнього кінця столу нам махнув рукою Блек і ми пішли до нього.

— І знову привіт!- сказав хлопець і кивнув головою на лавку біля себе

Ми з Розьє сіли на лавці і приступили до трапези. Про Гоґвортську їжу не дарма легенди ходять. Смакота..

Учнів зараз дійсно було десь з двадцятеро. І більшість дивилися на мене...

— Агов, Дора, Блек!- гукнув якийсь хлопець, що сидів через декілька людей від нас.

— Чого тобі?!- крикнула через стіл Пандора

—  А це що за дівчисько поряд з вами? Я її раніше не бачив!