Чорничний Вир: боги, їхні творіння та шалені дива

Чарівний Бог

"Зі свіжою головою та щасливими думками я прямував вузькими вуличками міста богів Холден, що на вершечку гори Айдос, на яку смертним заборонено входити. Вулички тут, всіяні промінням сонця та місячним сяйвом, розповзаються довгими кам'яними нитками, що, наче павутиння, впіймало та водить тінь старим альбомом з кольорових фасадів, які сотню років слухають сновигання кроків та шепіт дощу.

Запорошене літо давно блукає цими вулицями, які щоденно розквітають тінями від дерев. Смарагдова вервичка яких прямує попри храм до головної круглої площі, де стоїть статуя богині Лейли, а біля неї на нижчих колонах статуї й інших богів. Але чомусь лише одну статую птахи люблять найбільше.

Поруч малі жайворонки стрибають на кам'яних руках статуї Лейли та співають їй ранкові оди "Слався, богине, слався! Твій батіг чують звідусіль!".

/Уривок зі щоденника бога-демона Освальда/

Вже ранок, а бог веселощів вмирав з нудьги. Зажурено довго сьорбав новий сорт вина "Золотий Дракон". І собі думав, що вночі забери із площі нарешті ту обісрану птаством статую, щоб вона його більше не ганьбила. Бо, бачте, йому стидно! Наче, порядний і могутній бог-демон, а тут тобі таке. Птахи його не поважають. Усі боги на головній площі поставили собі білі статуї, а він вирішив повимахуватися та поставив собі з чорного каменю, який одразу став напівбілим, а білий колір він страх як не любив. Але любов до білого кольору було винятком лише на одній істоті, максимум - на трьох.

Ех...

С-с-с!

Його чорний демонський дух-фамільяр змій Агатос повзав поруч та час від часу вмокав у келих свій висолоплений язик.

— Пане, с-с-с, а це вино таки краще, ніж "Втіха мишеняти", - промовив Агатос. 

— Ти справді так думаєш? А мені... ну-у-у... не надто. Я б хотів створити вино саме для неї. Щоб це було найкраще вино на світі: чисте, світла та темне водночас, — Освальд кинув погляд у келих і важко зітхнув. — Ох... Але вона сама як вино. П'янію від одного тільки її погляду. - промовив тихо про себе.

Змії на підлозі наполошились і витягнулися у майже вертикальні палиці та в унісон засичали.

— Ос! Освальде, це я! Ти дома? — продзвенів жіночий голос.

Освальд швидко підвівся, поправив волосся та наступив на кілька змій поки біг, зашпортуючись, до входу. Та хутко зав'язав пов'язку на свої очі. Його "прокляття очей" не діє далеко, а ось в одній кімнаті бути близько з кимсь, це дуже небезпечно. Лише на змій і тих тварин, що він створив, це прокляття не діє.