Ліфт, в якому я зустріла долю

4

Він поцілував її в щоку і поклав свою голову на плече.
Манджиро: Те що ти казала, що я тобі сподобався, це правда?
Т/І: Так, просто я не хотіла показатися легкодоступною.
Чоловік посміхнувся і обійняв дівчину сильніше.
Т/І: Ти перший, хто за довгий період, так добре ставився до мене.
Дівчина повернулася і обійняла чоловіка.
Т/І: Дякую.
Чоловік поцілував дівчину в щоку.
Манджиро: Одягайся, а ми будемо тебе чекати на кухні.
Дівчина чмокнула чоловіка в губи.
Т/І: Дякую.
Він посміхнувся і вийшов, а дівчина стала переодягатися.
Ран: Добрий ранок, Майкі. А де Т/І?
Манджиро: Одягається.
Такеомі: Невже, вчора все дійшло до того, що ви переспали?
Манджиро: Ні. Вона просто переодягається, зараз вийде.
Після цих слів, з кімнати вийшла дівчина.
Т/І: О, добрий ранок.
Ран: Добрий. Ну що ж, тепер, тебе можна вітати у нашій сім'ї. Правда Рін?
Ріндо: Ран, перестань. Вона і так вже вся червона.
Т/І: Н-нічого я не червона.
Дівчина сіла на диван, а Манджиро, притягнув її до себе і затягнув в солодкий, мокрий і повний любові поцілунок.
Коли повітря в легенях закінчилося, вони відпрянули один від одного.
Манджиро: Все, не звертай на них увагу. Ходи ліпше сюди.
Хлопець посадив дівчину собі на коліна, через що вона почервоніла. Він почав годувати її.
Манджиро: До речі, Т/І. Зараз ти їдеш з Коко на свою роботу, звільняєшся, а потім їдеш додому, збираєш найпотрібніші речі і їдеш сюди. Протягом тижня, довеземо твої речі. Добре?
Т/І: Угу.
Через декілька хвилин, дівчина доїла.
Манджиро: Може ти ще хочеш щось їсти?
Т/І: Ні, я вже не хочу. Я наїлася.
Какучо: Щось ти замало з'їла.
Т/І: Правда, я не голодна.
Коконой: Тоді пішли.
Т/І: Що? Але ж ви ще не поїхали.
Коконой: Просто Коко і на ти. Я поїв.
Манджиро: До речі, в якій кімнаті буде Т/І?
Ран: Ну як же, вона ж просила, щоб її поклали в одну кімнату з боссом.
Дівчина почервоніла.
Мочізукі: Ага, як Майкі її на очах у всіх, поцілував, то це нічого страшного, а як згадали що вчора було, то вже жах.
Дівчина знову почервоніла.
Вони всі посміялися і Коко з дівчиною пішли на вихід.
Манджиро: Якщо щось станеться, дзвоніть.
Т/І: Добре, дякую.
Дівчина підійшла до чоловіка і поцілувала його в щоку.
Коконой: Все, ідемо.
Вони пішли до машини.
Коконой: Сідай.
Т/І: В цю?
Коконой: Ну да. А що таке?
Т/І: Вона виглядає такою дорогою...
Коконой: Не тільки виглядає дорогою, вона і є дорога.
Дівчина відкрила двері, сіла і акуратно закрила їх.
Коконой: Боїшся щось поламати?
Т/І: Угу.
Коконой: Не переживай. Ці двері вже ламали, тому зробили їх ударостійкими.
Чоловік завів машину і вони рушили. В цей момент, дівчина рішила глянути в телефоні. Як тільки вона зайшла в групу роботи, була в шоці. Її, так сильно, ще ніхто, ніколи не поливав гімном.
Коконой: Що? Що таке? Т/І.
Та дівчина мовчала. Її ображала, навіть та дівчина, з якою вона вела дружбу і розказувала їй всі свої секрети, які були вже в цій групі.
В неї, на очах появилися сльози, тому чоловік довго не чекав, заїхав на заправку і зупинився.
Коконой: Т/І, що сталося?
Та дівчині став ком у горлі і вона не могла говорити.
Він швидко вибіг за водою, а також подзвонив до Майкі.
Майкі: Алло, Коко що сталося? Чому дзвониш?
Коконой: Т/І плаче і я не знаю чому. Вона зайшла кудись в телефоні і почала плакати.
Майкі: Що? Ви де?
Коконой: Я заїхав на заправку, що біля парку.
Майкі: Добре. Я зараз буду, а ти подивися за Т/І.
І розмова закінчилася. З водою, він повернувся до дівчини.
Коконой: Т/І, на попий.
Т/І: Д-дякую.
Дівчина відкрила і відпила води.
Коконой: Розкажи, що сталося?
Т/І: В нас, є робоча група... Тепер, я там шлюха, селфхармерша, анорексічка, помийка, підстилка.
Дівчина почала плакати.
Т/І: І це тільки частина, що про мене розказала моя "подруга".
Коконой: А чому вона про тебе так розказує?
Т/І: Бо це я їй і розказувала, адже я з нею, усім цим ділилася.
Дівчина почала плакати і розказувати все, як раптом, її ловлять за плече.
Манджиро: Т/І. Що сталося? Чому ти плачеш?
Т/І: Ма-манджиро...
Дівчина ще більше почала плакати. Чоловік швидко обмійняв дівчину.
Він вивів її з переднього сидіння і посадив на заднє. Після цього, сів біля неї.
Манджиро: Коко, їдемо.
Коконой: Куди?
Манджиро: До нас.
Чоловік обійняв дівчину і вони поїхали додому. По дорозі, дівчина заснула в його обіймах.
Коли вони доїхали, чоловік взяв дівчину на руки і поніс всередину. Поклавши її на ліжко, вийшов.
Манджиро: А тепер, Коко, розкажи що сталося.
Коконой: Після того, як приніс їй води, вона розказала, що в її робочій групі, її подруга розказала всі її секрети...
Т/І: Вона змішала мене з багнюкою.
Манджиро: Чому ти не спиш?
Т/І: Не хочу спати.
Манджиро: Тоді розкажи, що сталося?
Т/І: Коли мені було 16, мій брат... Він мене зґвалтував, і робив це регулярно, до смерті мами. Мене на роботі домагався босс. Я різала собі вени, щоб мене перестали ґвалтувати, я сиділа на дієтах і в мене була анорексія. Навіть досі є наслідки від цього. Я про це все, розказувала їй, а коли я вчора, походу, під впливом алкоголю, написала в групу, що звільняюсь, вона розказала всі мої секрети. Також, написала, що нарошно привела мене сюди, щоб босс, перестав домагатися її і переключився на мене.
Поки дівчина це все розказувала, плакала.
Манджиро: Т/І...
Т/І: Вибач. Я для тебе грязна, адже, мене змішали з брудом...
Чоловік її обняв.
Манджиро: Ти в цьому не винна. А що лікарі казали?
Т/І: Що ніяких венеричних захворювань не має.
Манджиро: Я не про це. Я про анарексію.
Т/І: Мене заставляли більше їсти і за місяць, я з 45 кіло, піднялася до 63 кг.
Манджиро: Це добре. А які наслідки анарексії?
Т/І: Не приймаю своє тіло і не можу дивитися в дзеркало...
Манджиро: Не переживай Т/І, тепер все буде добре.
Дівчина обняла чоловіка.
Т/І: Дякую. Дякую тобі за все.
Чоловік посміхнувся і поцілував дівчину в лоб.
Манджиро: Так, Коко. Поклич мені Хайтані і Санзу. І сам приходи сюди.
Коконой: Добре. Декілька хвилин.
Хлопець вийшов, а дівчина обійняла чоловіка сильніше.