Подвійний постріл

Розділ 6

Алессія

Сьогодні коронація. Сьогодні мені вісімнадцять. Сьогодні я повнолітня. Сьогодні я стану італійською мафією. Я жінка. Сьогодні за мною почнеться полювання.

До мене приїхали дві дівчини: візажист і стиліст волосся. Десь за годину вони обоє виконали свою роботу і поїхали.

Я одягнула своє чорне плаття ,яке нещодавно купила і туфлі. Підійшовши до дзеркала я побачила себе. Чіткі вилиці, карі очі, гарний макіяж,який не змінював мене, а тільки підкреслював моє лице. Волосся було заплетено і тугу гульку,а спереду звисали два пасма,які були закручені в хвилі.

Я наділа чорне пальто,підходячи до дверей своєї квартири. Після того, як я замкнула її і спустилася вниз до машини я побачила чоловіка з квітами в руках.Букет, в якому на вигляд 101 роза. хлопець їх ледь тримав.Мабуть, курʼєр.Добре,що на машині.

—Добрий ранок. Вам передали букет, підпишіться тут, будь ласка.- сказав він, даючи мені ручку.

—Від кого букет?-спитала я.

—Мені було сказано не говорити,але в букеті є записка.

Я йому віддала ручку з кліпбордом,яку він мені простягнув раніше і попросила помогти мені занести букет до машини. До своєї квартири я не збиралася його нести,бо мене не буде тижні три,а за квітами потрібно наглядати. Тому, залишу в особняку батька. В нього є домогосподарка,тому попрошу,щоб та обрізала краї і доглядала за ними.

Ми вже занесли квіти і поставили на задні сидіння моєї машини. Не татового джипа, а моєї власної машини - Porsche Panamera Turbo.

Я сіла за сидіння водія і глянула на квіти. 101 роза. Дуже красиві,кольору кровавої рози. Там дійсно була маленька,чорна листівка. Я взяла і всередині білим, гарним, акуратним шрифтом від руки було написано:

«З днем народження, дорога Алессіє! Тобі 18 років, і ти вже сьогодні станеш правителькою. Я впевнений, що ти приведеш до хорошого майбутнього всю країну. Сьогодні тобі доведеться протримати нелегку дорогу, але вже ввечері ти будеш насолоджуватися нічною Італією через вікно літака. Скоро побачимося!
-Р.»

Невже цей чоловік такий схильний до романтики?

***
Я прибула до особняку батька і залишила там квіти. Навіть в нього розширилися очі від розміру квітів.
Ми трохи попили кави і поговорили: він пояснював як буде проходити,о котрій годині.
Одним словом, нічого цікавого.