Темна, стара церква, явно забута людьми, була закутана пилюкою. Блукаючи під темними склепіннями, я побачила тьмяне світло, яке привернуло мою увагу. Промінь падав на стару книгу, вона здавалася не зворушеною людською
рукою. Забравши шар пилу мені вдалося побачити книгу у всій красі, назва була вигравірувана зі срібла на чорній підкладці, а також її прикрашали ланцюги та замок, який не давав можливості подивитися, які таємниці вона криє в собі. Провівши рукою ще раз, я відчула, як на моїй долоні з'явився тоненький струмок червоної крові, що стрімко тік на книгу. Тепер на ній не було замку
-Як дивно...
А відкривши мене чекало розчарування - книга була порожньою . Тому було прийнято рішення залишити книжку і далі блукати безлюдними коридорами покинутої будівлі. Наступного моменту почувся дзвін церковних дзвонів він так манив своїм незвичайним звучанням. Йдучи за мелодією, я вийшла з будівлі наткнувшись на чорного вовка, що лежав на старих сходах, він майже не рухався, здавалося, що звір просто міцно спить, видаючи важке підсапування. Тихенько підійшовши помітила, що очі були розплющені. Раптом його криваво-червоний погляд упав у мій бік. Відчувавалось напруження і водночас створювалося враження про бажання вовка напасти. Різкий ривок, я спіткнулася, породжуючи звук ламаних палок, які валялись під ногами. Життя почало проходити перед очима, коли вовк став на чотири лапи, гарчав так, що з пащі ледь не пішла піна. Повільно й обережно йду з території церкви, дивлюся на вовка, виставивши руки вперед таким чином, щоб тварина не підходила ближче. Тепер я бачила дивну картину. З боків церкви, що огорнута густим туманом, розташовані могили, та чим далі проганяв вовк, тим більше їх було. Я була така зачарована виглядом, що не помітила, як вовк вишкірився і почав мчати на мене. Тепер цей краєвид не здавався таким вже привабливим, а моторошним на тлі шаленої тварини.
Забувши про все почала бігти щосили, до воріт було метрів сто, пробігши половину спіткнулася, схоже вдача не на моєму боці, адже тепер доводиться рачки повзти до виходу рятуючи своє життя. Моєю помилкою було обернутися і провести поглядом по вовку, саме в цей момент наші очі були так близько один до одного. Тварина вчепилася своїми іклами мені в горлянку. Через біль у горлі я закричала німим криком, від якого різко прокинулася
- Незвичайно...
Сказала тільки прокинута Лаура Фауст.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Приховані в темряві
FantasyНокіш старе місто, забуте багатьма людьми. Саме там залишилась крихітка темряви від Тіні, що зветься Духом Помсти, який шукає ті фіолетові очі Лаури Фауст задля помсти її крові. Нокіш його місто, тут він народився і жив життя поки Монах не відправи...
