ДОЗВОЛЬ МЕНІ ЗАЛИШИТИСЯ НА НІЧ || 18+

Глава 24. Зникнення

ДЖЕРОМ

Бачити Беатріс в такому стані важко, але я також не можу постійно пробачати їй та йти на уступки. Вона кинула мене, як тільки дізналася про можливий ризик, а зараз, коли побачила, що я в порядку вирішила повернути? Бути разом нам не суджено, це очевидно.

Дочекавшись поки Беатріс зайде до своєї квартири я взяв цигарки й пішов на балкон, потрібно провітрити мізки. Цей день видався занадто інформативним та складним.

Можливо, я сказав забагато зайвого? Можливо, мені варто вибачитися перед Бет? Вона хотіла поговорити, а я зірвався на ній. Чому поряд з нею, я не можу поводити себе спокійно? Дивлячись на нічний Париж я розумію, що це місто дійсно не для мене, тут забагато автівок та людей, що ненавидять інших людей. Викурив цигарку, викинув недопалок в попільничку й повернувся до квартири. Мені варто вибачитися перед Беатріс, вона не винна в тому, що мені зіпсували настрій, мені варто послухати її, раптом я зможу зрозуміти чому вона не приїхала тоді до мене, а тепер оселилася в будинку, в якому я чекав її тоді. Три роки минуло, а відчуття, що тільки вчора я зізнався дівчині у своїх почуттях. Нам потрібно поговорити й вирішити, що робити далі. В мене є почуття до неї, та чи є в неї до мене? В моїй голові досі відлунням лунає її вираз про те, що вона захоче мене забрати в Кейт. Ми познайомилися з Кейт у в'язниці, вона сиділа за пограбування ювелірного, нещодавно вийшла, я лише допомагаю її влаштуватися в Парижі, — не більше. Беру телефон й виходжу з квартири, зупиняюся й натискаю на дзвінок квартири Беатріс, проте відповіді не чутно. Притуляюся вухом до дверей й намагаюся щось почути, проте там суцільна тиша.

— Невже лягла спати? — пошепки.

В мене навіть немає її нового номера, щоб зателефонувати. Простоявши під дверима хвилин п'ять, я повернувся до своєї квартири, вирішивши вибачитися завтра перед Бет.

“Мама лежить у лікарняній койці й спостерігає за хмарами, що одна за одною зникають на небі.

— Чому ти раніше мені не сказала? Мені дуже шкода, що я не був з тобою.

Сідаю на стілець.

— Джеррі, любий, — бере мене за руку. — Я не хотіла руйнувати твою кар'єру, ти тільки почав приймати участь в серйозних боях.

— Мені байдуже на кар'єру, для мене ти важливіше!

— Я хочу, щоб в моїх дітей було все чудово в житті. — знімає з руки свій браслет і віддає мені. — Я буду завжди поруч з тобою, мій любий хлопчику.