Глава 19. Похорони

110 6 0
                                    

♡♡⁠♡

Автомобіль гальмує і я знімаю пасок безпеки. 

— Дякую, що підвіз. 

Джастін мовчить, напевно, йому ніяково через мою відмов. 

— Гарного вечора, — прощаюся і виходжу з авто. 

Впевненим, або не дуже, кроками, прямую додому. 

— Зачекай, — наздоганяє мене біля під'їзду. — Залиш свій номер, друзями ми все ж таки, можемо бути?

— Можемо. — не дуже впевнено відповідаю. 

Арон також хотів залишитися друзями, а в результаті виявився брехуном. 

— Гарного вечора, Бет. 

Заходжу у під'їзд і хапаюся за серце.

— Чорт, Клінтон! — хлопець сидить на сходах. — Що ти робиш?

— Хто той красунчик? 

— Ти чого сунеш ніс у чужі справи? 

— Ти мені не чужа, — підводиться зі сходів, — Ти моя сестра, хоч і не рідна. 

Я не стала нічого відповідати, оскільки я не відчуваю таких самих почуттів до нього. Я не вважаю його братом. 

Ми мовчки зайшли у ліфт і так само мовчки вийшли. Єдине, на що я сподіваюся, це не зустріти Джерома. Я достатньо випила і можу дати волю почуттям. У долі на мій рахунок геть інші плани. Джером стояв біля дверей своєї квартири і намагався зачинити їх. 

— Я можу замовити собі піцу? — чоловік обертається на нас. 

— Замовляй все, що хочеш. 

— Привіт, — Джером вітається з нами. — Я ваш сусід.

— Це я зрозумів. 

— Мене Джером звати, а тебе? 

Чого він добивається? Навіщо знайомиться з Клінтоном?

— Я Клінтон, брат Беатріс!

— Не зовсім брат, він син Сільвії. — вставляю п'ять копійок. 

— Приємно познайомитися, — вони тиснуть один одному руки. — Не проти, якщо я затримаю твою сестру? Мені потрібно поговорити з нею.

— Але не довго. — малий зрадник зникає за дверима квартири. 

— Не хочеш зайти? 

— Як іронічно, — схрещую руки, — Коли я намагалася з тобою поговорити, ти всіляко уникав мене, а зараз робиш вигляд, що все нормально?

ДОЗВОЛЬ МЕНІ ЗАЛИШИТИСЯ НА НІЧ || 18+Where stories live. Discover now