залишився тиждень до того як я закінчу 9 клас, я думала переходити в 10, але моя мама хоче віддати мене у фізико математичний ліцей. я про це ще не казала поліні, в нас екзамени ще не всі закінчились, я не хотіла її турбувати. в неї трохи погано з математикою тому я їй допомагаю. декілька днів тому в нас був рік, така дата! а ще нас ще мій однокласник Сєрьожа запросив на рибалку у село. у нас компанія з половини класу тому поїдемо так:
поліна візьме мʼясо на випадок якщо хлопці нічого не виловлять, з софі напої, а я принесу поліну так як вона захворіла коли сєрьожа усіх запрошував.
...
я з поліною зустрінусь через пару хвилин, треба доїхати ще трохи. що за спам? а це Софі.
— Привіт, я в Ашані, тобі з Поліною щось з напоїв треба? я думаю соки взяти для хлопців. бо я знаю їх, там після каплі алко Серьожа на млин залізе, лол
— Нам можна, коротше, думаю на всіх бери так веселіше буде.
—добре тоді до зустрічі.
о боже, я майже пропустила свою зупинку.. треба виходити.
так тепер треба знайти Поліну, ми ж разом їдемо такк
— ХЕЯЯ!! Прівєтікі, фізмат, єдєм к Сєрьоже?
— Фу бля налякала.. звісно ж так, в нас електричка скоро, треба бігти вже
— ну бєгать я умєю
ми побігли, та вже бачили як електричка стоїть але нам ще добігти треба. та я впала, це треш. їбані коліна в крові, а ногу я підвернула. електрична вже майже закрилась, поліна допомагає мені встати, нам не можна було довго думати тому я залізаю їй на спину та вона біжить з сумкою в руках.
ми встигли. це було полегшення, тільки рукава та боки поліни в моїй крові. ми сіли, все добре протерли мої ноги серветками, але ходити я не могла нормально. ми доїхали, мене під руку взяв Сєрьожа коли ми вийшли бо ми останні хто приїхав. ми дійшли до ставка, та мені Софі всучила пиво. сказала «половину випий як обєзбол, а пляшку холодну тримай біля ушибу.»
мені сдаєься що софі хоче мене споїти. айайай!
хлопці пішли рибачити, а ми робили зашибенне багаття для мʼяса та майбутньої рибки. Софі сказала що посидить біля багаття та ми можемо піти поцікавитись місцевістю щоб вона нам не заважала, я звісно була проти, але хто блять мене питав.
тепер я на руках у поліни дивлюся місцевість, це якийсь прікол... ми знайшли млин.
ми зайшли (ну як ми.. Поліна) та вона сказала робити передишку на відпочинок. рукі базукі как у джонні кейджа все таке, але вона теж втомлена.
ми засіли на самому верху млину та розмовляли.
розмовляли на різні теми, але в кінці кінців коли банка "для ноги" була допита поліною ми розмовляли більш відкрито. мені подобається так з нею спілкуватися, бо я з нею можу бути більш відкритою розуміючи що вона подумає що це від пива. ми всі сприймаємо світ як і до пива просто, я можу бути більш відвертою знаючи що поліна мене не осудить.
— Поліна, за що мені таке? навіщо ти мене любиш?
вона нічого не відповіла. вона не любила слова, бо я завжди була груба з нею. вона любила дії. бо навіть якщо я буду шуткувати над нею з матами, то цілувати її я буду ніжно, торкатись я буду обережною наче я торкаюсь тонесенького шовку. обіймати наче я оберігаючи. слова — не моя фішка.
вона не хотіла чути слова, тому вона мене поцілувала, кожен раз це було як в перше. трошки лякаючи та наче всі наші відносини були незаконні.. але в цьому і була своя родзинка. адреналін кожні обійми, кожен поцілунок стає більш солодким з кількістю, але все закінчується,
як і поцілунок. треба було йти назад. я так само не могла ходити, я так само була на руках у Поліни.
ми прийшли, хлопці на місті, багаття потухло, Сєрьожа питає:
— дівчатка, а Софі наче з вами пішла так?
...
Софі нема, Поліна майже в сльози, хлопці в шоці, а я намагаюсь додзвонитися до неї. її телефон напів несправний лежить в багатті.
— Мальчікі, ви слишалі какіє-то звукі..!? — Поліна майже кричить.
— ВИ ЧТОТО СЛИШАЛІ? скажитє хоть что-то..
— Поліна, ми були на рибалке, ми сидимо ніже трави тише води! я б почув.. - відповів Поліні Сєрьожа.
слова Автора: ВО ИДЕЦКА КАЄФ КРЧ С ИДЕЕЙ ПОМОГАЛА СОФА Я ЕЕ ЛЮБЛЮ💋💋💋 (по этому она потерялась эээммм бож) и вообще тут 700 слов
