Помічаю іноді я ледь помітний рух,
Мимо хвилі біжать божевілля.
Кажуть, що я невдаха та скоро помру,
У думках моїх повне свавілля.
Я повірив би їм і на човнику
Вже поплив би кудись із кукухою,
Але світять яскраві ті вогники,
Що все кажуть: "Не треба, не слухай".
Від двохсот кілометрів до кожного,
А до когось і декілька тисяч,
Ну, раз кажуть, послухаю, може
Вийде теж хоч комусь посвітити!
