Відносини з вчителем фізики

Частина 8

     Так як у Хана першого уроку не було він пішов до Чана в кабінет, бо в нього був перший урок з його класом.

Д.–Чан.
Ч.–Що за люди. А в тебе що першого уроку немає?
Д.–Ні.
Ч.–Що хотів?
Д.–З тобою посидіти та подивитися чи запізняться Хьонджин з Мінхо чи ні.

     Джисон сів поряд з Чаном.

Ч.–Ну що, як завжди робимо ставки?
Д.–Ти ще питаєш? Звичайно.
Ч.–На що ставиш?
Д.–На те що вони запізняться.
Ч.–А я думаю, що вони не запізняться. Добре, на скільки ставимо?
Д.–На 35.000.
Ч.–З кожним днем ставки все підвищуються та підвищуються.
Д.–А ти що думав.

      Хлопці зайшли до школи та попрямували до класу біології. Так співпало, що коли Хьонджин з Мінхо зайшли до класу продзвенів дзвінок.

Д.–І як це йопти рахувати? Вони запізнилися чи ні?
Ч.–Прийшли вони точ в точ коли починається урок.

      До Джисона ззаду підійшов Мінхо.

М.–Ми не запізнилися точно, бо ми прийшли прям на початок уроку та нічого не пропустили.
Д.–Мінхо, жити набридло, що так лякаєш?
М.–Я просто уточнив, що ми з Хьонджином не запізнилися.
Ч.–Виходить я виграв.
Д.–Тьфу, я пішов.

     Джисон встав з стільця та попрямував до двері.

Ч.–А виграш мій, коли віддаси?
Д.–Після уроку прийдеш до мене, тоді і віддам.
Ч.–Ви дивіться на нього.
Д.–Чан!
Ч.–Все мовчу.

      Хан вийшов з класу та попрямував до свого, а Чан почав проводити урок. Закінчивши урок всі вийшли крім Мінхо.

Ч.–Мінхо, тобі щось треба?
М.–Ні, просто про своє задумався.

     Хо забрав свої речі та вийшов з класу, а Чан вийшов за Мінхо та попрямував до класу Джисона.

Ч.–Ну що? Де мій виграш?
Д.–Тримай.

     Тут до класу зайшов Мінхо.

Д.–Ти щось хотів?
М.–Так.
Д.–Що саме?
М.–Можна Бан Чан вийде, бо це особисте.

     Джисон кинув погляд на Кріса.

Ч.–Все, йду звідси.

      Чан вийшов з класу швидким кроком та Хан з Мінхо залишилися на одинці.

Д.–Так що ти хотів?

      Хо підійшов до Хана та сів йому на коліна, повернувшись до нього обличчям.

Д.–Що ти робиш?

     Мінхо ніжно поцілував Хана в губи.

М.–Люблю тебе.

      Джисон обхопив талію Мінхо.

Д.–Ти вже не хвилюєшся про те, що про це хтось дізнається?
М.–Ні, головне ж, що любимо один одного.
Д.–І то вірно.

     Мінхо просидів весь наступний урок у Джисона в класі та вони з ним спілкувалися на різні теми.

Д.–Хо, а ти ні про що не забув?
М.–Та ні.
Д.–А мені здається, що забув. Знаєш, а може ти підеш додому?
М.–Ні, я буду з тобою.
Д.–Мінхо, може ти встанеш з мене, бо зараз у вас урок зі мною.
М.–Добре.

      Мінхо встав з Хана та пішов на останню парту.

Д.–Ти там хоч щось бачиш?
М.–Бачу.

      В клас потихеньку почали сходитися учні. Коли всі зійшлися, Джисон почав проводити урок. Пояснивши, що як робити Хан сказав яке завдання треба виконати. Так як Мінхо зрозумів тему (а це буває дуже рідко) він швидко вирішив завдання та це помітив Хан.

Д.–Мінхо, якщо вирішив завдання, можеш сходити за журналом?
М.–Добре.