Божевілля / Психічно хвора

вона не зупиниться, поки не скажеш правду

***пройшло пару днів***

дні йшли довго і нудно. та щось все-таки змогло розрушити людей у цьому приміщенні.

- допоможіть!! - кричав Віктор, з палати 324. на його крики прибігли всі вільні лікарі і пацієнти.
на Вікторі лежала один з пацієнтів і старався вколоти новачку заспокійливе, яке призначене для цього пацієнта 324.

пацієнтів називають їхніми номером палати. це зроблено для того, щоб не запам'ятовувати псевдоніми, які собі придумують пацієнти. тільки Естер знають по імені.

коли медбрати забрали номер 342 Віктор подякував і встав з підлоги, забравши шприц. Віктор намагався вколоти заспокійливе та не виходило, бо той весь час пручався.

- давно ти штраф не получав? - сказала мимо проходячи Міра пацієнту. всіх як током вдарило. пацієнти розійшлись по палатах, а номер 342 перестав пручатись.

Віктор вколив заспокійливе і подякував Міру.

- що таке цей штраф? - спитався Віктор аналізуючи поведінку всіх пацієнтів і навіть лікарів.

- це можна сказати катівня. в приміщення ми відводимо штрафників і Естер. там вона на них виміщає злість.

- але це ж неправильно.

- тому після 1 штрафника ніхто не порушує правила - ну майже всі.

- тобто це біло тільки 1 раз? - Міра махнула головою в знак згоди і продовжила.

- якщо будуть якісь проблеми з поведінкою пацієнтів, то залякуй їх номером 677. одразу шовкові стають.

- але тоді всі будуть ще більше ненавидіти її - сказав Віктор співчуваючи репутації дівчини.

- пацієнти знають, що її примушують застосовувати свою злість. але є й ті, хто, знаючи це, все одно тримає зуб на неї. тому вона весь час сама.

- я помітив. а чому вона тебе так слухає?

- в мене з нею свої домовленості. досить розмов, йди займайся своїми справами.

через мить Міри вже не було в коридорі. сам Віктор навідав інших пацієнтів і після нічних процедур спокійно закінчив зміну.

**02:31**

- Естер? ти ж не спиш? - спитала Міра заходячи в палату 677. на ліжку сиділа дівчина охопивши свої коліна. від голосу вона підняла голову і подивилась на медсестру. невеличке світло з коридору освітлювало Естер і частину кімнати.

- ні - дівчина втомлено піднялась на ноги і підійшла до Міри - що на цей раз?

- штрафник є. та я не за цим прийшла.

- а навіщо тоді? - Естер здивувалась від такого.

- цей штрафник - один з тих, хто в костюмі. він орендував номер 129 і повернув її всю в синяках і крові.

- якщо я не помиляюсь їй 9? - Міра кивнула. на лиці Естер появилась диявольська посмішка, яка означала, що вона з радістю поквитається з чоловіком в костюмі - де він..

- притримав свій гнів. він на завтра тебе орендував, тому спершу старайся бути спокійною, а коли ти ступиш за стіни нашої будівлі, роби що душа забажає. та крім.. - вона не встигла договорити, бо Естер її перебила і взявши за плечі відсунула трохи в сторону.

- новачку виходь) - в Естер від злості палали очі, а губи безперервно тримали посмішку, яка лякала любого - виходь)) я не кусаюсь..)

Міра пішла подивитись хто стояв за дверима. за ними був Адам, який не почув, що хтось підходить до дверей.

- Адам? хто тебе навчив підслуховувати? - Міра нахмурила брови і дала ясно зрозуміти, що він пошкодує за те, що зробив.

- Адам?..) ая-яй.. він навіть не те, що підслухав, він записав) - сказала Естер коли Міра завела Адама в палату Тери.

- я нічого не записував - він сказав це впевнено та в наступну секунду пошкодував про сказане, бо в животі пройшла різка біль.

- за кожну брехню я буду по трохи тебе вбивати)) тому вибирай - сказала Естер присівши біля новачка.

- ну пару слів записав.. - коли Естер замахнулась, він одразу заговорив - добре, добре.. я записав вашу розмову на диктофон.

- навіщо? - Міра стояла і спостерігала - відповідай, бо знаючи Теру вона не зупиниться, поки ти не скажеш правду.