Луна Моя

Глава 3

Коли ми вийшли з кабінету з Галиною Василівною, ми пройшли по коридору. Вона мала показати мені кабінет, де я маю працювати, і познайомити з колективом. Ми підійшли до ліфта, і вона натиснула кнопку на 14-й поверх. Ліфт швидко приїхав. Ми вийшли й попрямували до кабінету. Там за одним столом сидів чоловік, років приблизно 35. Чорнявий, карі очі, високий – він був красунчиком, такого й собі не жалко отримати. Він явно не пропускав спорт. За іншим столом сиділа брюнетка, на вигляд їй років 27, волосся до плечей, струнка, груди третього розміру. Я навіть трохи позаздрила з моєю двійкою. Ну, що є, то є. За третім столом сиділа молода дівчина років 20, і вона дивилася на нас з якоюсь презирливістю. Галина Василівна представила мене:

- Знайомтеся, це Марія Сергіївна. – на чоловіка вона показала: – Це Сергій Борисович, він у нас головний юрист, і ти будеш його правою рукою. – на брюнетку: – Це Катерина Петрівна, вона відповідає за документацію, щоб вона приходила вчасно і до нас, і до керівництва. – на наймолодшу: – Це Влада, секретар Катерини Петрівни. Думаю, ви подружитеся. У нас невеликий колектив.

- Марія Сергіївна, ви можете повертатися додому, а завтра виходите на перший робочий день і будете входити в курс наших справ.

Я попрощалася з усіма і пішла до ліфта. Коли я натиснула кнопку на перший поверх, на 10-му зайшов чоловік, той самий, з яким я їхала вранці. Цього разу я зовсім не соромилася на нього дивитися. Він був високий, приблизно 185 см, чорне коротке волосся, щетина, широкі плечі, вузькі бедра і накачані ноги. Коли він подивився на мене, мені стало соромно, що я так на нього дивлюся, і я швидко відвернулася. Коли ліфт майже підійшов до першого поверху, він заговорив:

- Привіт, я тебе раніше тут не бачив.
- Здравствуйте, я тут на співбесіду ходила. Думаю, ми будемо частіше бачитися.

Він простягнув мені руку:

- Мене звати Максим.
- Приятно познакомиться, Ліза, – і пожала йому руку. Він так на мене дивився, що мені стало трохи незручно. Почервоніли щоки. Коли двері ліфта відчинилися, я вискочила з нього і швидко пішла на вихід. Відчувала спиною, що він на мене дивиться, але не могла на нього подивитися і швидко побігла на вихід.

Коли я вже підходила додому, мені подзвонила Ліля:

- Привіт, вітаю тебе! Бувала сьогодні на співбесіді? Як вона пройшла?
- Так, я сьогодні отримала першу роботу. Я така щаслива! Можемо сьогодні кудись сходити?
- Ні, може, давай до мене, поп'ємо чай з тортиком? Я зайду й куплю.
- Так, давай.

Я відключилася. Коли вже заходила до квартири, мені подзвонила Марія Василівна:

- Алло.
- Єлизавета Сергіївна, мушу вибачитися перед вами. У нас така ситуація: нашому керівництву треба секретар. Ви не могли б на пару тижнів замінити секретаря? А потім вас повернуть назад, якщо це дуже потрібно.
- Я можу, але я не розумію, що там може бути. Я не була секретарем, але розберуся. Постараюся, щоб все було в порядку. Добре, вибачаюся, а о котрій мені на роботу?
- Секретарем потрібно бути о восьмій, тому що Максим Романович приходить раніше всіх. У нього дуже багато роботи. Якщо вам не важко, дякую. До завтра, – і вона відключилася.

Я була в шоці, тому що не знала, як працюють секретарі. Але думаю, я справлюся. Тим більше, це на пару тижнів, а потім я буду помічником. Думаю, у мене все буде добре. Зайшла в будинок, пішла переодягатися, потім потрібно сходити в магазин за тортиком, тому що скоро має прийти Ліля. Я переодяглася і пішла в магазин, взяла наш улюблений тортик "Жіночий каприз" і повернулася додому. Через пару годин я почула дзвінок у двері. Ліля ніколи не дзвонить, тому що у неї є ключі від дверей на всякий випадок. Коли я підійшла до дверей, подивилася у вічко і побачила, що там стоїть якийсь чоловік із букетом квітів. Я відкрила:

- Ви Єлизавета Сергіївна?
- Так.
- Це вам, візьміть і розпишіться.

Я взяла букет і розписалася. Чоловік пішов, я навіть не встигла спитати, від кого квіти. Коли я зайшла в квартиру з букетом і подивилася, чи є записка, я знайшла записку. Там було написано: "Моїй луні". Це якась помилка. Через деякий час прийшла Ліля. Я поставила чайник, і поки він грівся, почала розповідати, як пройшов день. Вона розповіла, що вони з Томом вирішили відпочити на морі. Я дуже щаслива була за неї. Коли вона мене спитала, від кого такий шикарний букет, я відповіла, що не знаю, напевно, хтось помилився. Ми ще так посиділи до 12, і вона поїхала додому. Завтра вони з Томом їдуть відпочивати. А я ще трохи посиділа й лягла спати, бо завтра на роботу. Ну, вже сьогодні на роботу.