Bon Appetit!

V

     Фелікс нарешті зміг виспатись. Не треба було рано вставати. Нарешті він зміг поїсти, бо світло не вимкнули. Приготувавши собі сніданок, хлопець сів їсти, й дивитися соцмережі. Знову анонімне повідомлення.«Біжи, звідти, він ненормальний!»-знову? Може це жарт якийсь. Проте, якось він дивно до кухарів ставиться. До Фелікса нормально, а всіх інших ні. Якось не справедливо? Ну добре, це не його справа. Коли він доїв сніданок, йому прийшло повідомлення від Хьонджіна.
Хьонджін:
-Сьогодні на 18:00, добре?
                                                                 Фелікс:   
                         -На 18? Ти казав на десяту! >:(
Хьонджін:
-Трошки змінилось, вибач, Ліксі
                                                                Фелікс:
                               -Ну і що мені за це буде?
Хьонджін:
-Побачиш) Бувай, Ліксі! ;)

    -Це що флірт якийсь?-запитав вголос Фелікс,-ну добре, треба вже збиратись, бо вже десь 17:00,-промовив Фелікс і почав збиратися. Все найкраще, бо треба ж справити враження на Хьонджіна. Фелікс навіть знайшов якісь давні парфуми. Збирався Фелікс, так що вже була 17:30. Тому Фелікс, поспішив, і вибіг до автобусу. Доїхавши, він прийшов до ресторану. Де було, достатньо мало людей.
        -Ліксі! Ти прийшов нарешті,-зустрів його Хьонджін.
         -Привіт, а чого так мало людей?-запитав Фелікс.
         -В мене мало друзів. Ну щож, до роботи.-промовив Хьонджі, і Фелікс пішов на кухню. Фелікс почав обслуговувати друзів Хьонджіна. Якісь вони, дивні? Не такі, як Хьонджін. Один раз він підслухав розмову.
         -Хьонджін-аааа, а в тебе є хлопець?-цей хлопець точно пʼяний.
          -Ні, але можливо скоро буде,-Хьонджін відповів і зиркнув на Фелікса. Той розбирав страви, які треба подавати. Ця «вечірка» тривала десь годину. Після цього всі друзі просто пішли.
           -Ліксі-і, підійди сюди,-покликав Хьонджін. Фелікс підійшов,-сядь коло мене,-Фелікс сів, і Хьонджін підсунув до нього їжу,-розкажи щось про себе.
           -Ну, я навіть не знаю,-Фелікс не вмів про себе розмовляти,-я з дому колись втік, в мене мама була, літературу люблю..ну якось так.
           -М-м,а які тобі хлопці подобаються?-запитав Хьонджін, підсунувшись ближче.
           -Ну, я,-соромлячись такого питання, почав Фелікс.
           -Хочеш скажу, який мені подобається?-нахилившись до Фелікса почав хлопець,-ти мені подобаєшся.
           -Я-я?!-Фелікс був в шоці,-а-а, т-ти мені теж!-закривши очі від сорому мовив Фелікс. Через секунду він відчув чужі губи на своїх. Він відкрив очі. Фелікс відчував руки на своїй талії, тому він просто закрив очі, і обійняв Хьонджіна за шию. Офіціант зарився долонями у волосся хлопця. Хьонджін взяв на руки Фелікса, і посадив на стіл, знімаючи сорочку.
          -Бляха, як ти смачно пахнеш.-промовив наче у маренні, хлопець, цілуючи шию офіціанта.
          -Для т-тебе намагався,-знайшовши повітря сказав Фелікс.
          -Бляха,-лайнувся Хьонджін і взявши на руки Фелікса, продовжуючи цілувати його шию.
         -Х-хьонджін,мені н-не зручно,-стогнучи сказав офіціант. Хьонджін поніс Фелікса до себе в кабінет, закривши кабінет, він поклав його на стіл.
         -Який ти, трясця, гарний,-знімаючи одяг Фелікса, промовив Хьонджін. Нахилившись він продовжував цілувати шию Фелікса, і опускатись нижче.
         -Бляха! Хьонджін, це що?!-раптом вигукнув Фелікс.
         -Що?-відірвавшись від Фелікса, запитав хлопець.
         -Хьонджін, бляха, що це?!-офіціант показував на стелаж, де були фото його з Уджіном. А в Уджіні був ніж. Були якісь папери, номера телефонів?!
       -Трясця! Фелікс, я!
       -Не чіпай мене!-відштовхнувши Хьонджіна, він побіг до стелажу,-що це таке, ти що, Уджіна вбити хотів?!
       -Яка тобі різниця, він вже твій колишній!-крикнув Хьонджін, підбігаючи до Фелікса, і намагаючись його від туди відтягнути.
        -Ти хотів вбити мого колишнього?! Ти ненормальний?!-вдаривши Хьонджіна, кричав хлопець.
        -Бляха, заспокойся, а знаєш що?-Хьонджін раптом підвівся. З шафи він дістав, якусь тарілку на якій було серце? З соусом, та картоплею.
        -Щ-що це?-запитав від шоку Фелікс.
        -Bon Appetit!-гаркнув хлопець з дикою посмішкою.
         -Щ-що це, бляха, таке?!-закричав офіціант.
         -Це твій колишній.Ну як? Подобається?-з диким виразом обличчя підходив Хьонджін ближче,-Згадай, як він тебе мучив своїм відношенням до тебе. Тепер він нічого не може тобі зробити,-у Фелікса на обличчі виступали сльози,-ну чого ти плачеш? Це ж не твоя кохана людина. Я сам його тобі приготував, скоштуй.
        -Ти не адекватний!-зі сльозами на очах кричав Фелікс, він намагався вийти з кабінету, але той був зачиненим.
         -Ліксі, чого ти?-повернувши хлопця до себе, почав Хьонджін,-я ж тобі подобався, а зараз ти тікаєш. Як тобі було приємно зараз тут, на столі, як ти стогнав,м?
          -Н-не чіпай мене! Відпусти, прошу, Хьонджін, прошу,-благав Фелікс, на що його  губи накрили чужі. Офіціанту було страшно та боляче. Та банально огидно. Людина, яку він кохав, виявилась неадекватною. Закінчивши поцілунок, Хьонджін відкрив двері.
          -У тебе є 5 секунд,-почав Хьонджін, коли Фелікс просто як ракета полетів до виходу,-пхах, швидкий.
          -Бляха, бляха, бляха,-сльози йшли рікою. Він не думав, що він зміг би жити далі з таким досвідом. Біля ресторану, обабіч дороги, він зупинився. Взявши сірники, він пішов до ресторану. Біля столиків стояв Хьонджін.
           -Ти повернувся? Більше шансу не даю, Фелікс? Фелікс!-Хьонджін не встиг нічого зробити, як Фелікс просто запалив ресторан. Офіціант підійшов до Хьонджіна.
            -Я тебе кохав,так кохав, що не міг не думати про тебе,-дивився в очі Хьонджіну хлопець,-тільки тобі було начхати, ти бляха ненормальний. Я тебе кохав, сволото!-штовхнув Хьонджіна на вже запалені столики, а сам побіг звідти. Кашляючи від диму, він вибіг на вулицю. Ресторан палав. Повністю. Десь там лежить Хьонджін. Фелікс заплакав. Це було найболючіше кохання..

            
                      «Я тебе кохав, сволото»