Крилата історія

7

Всю дорогу, вони говорили, сміялися. Час-від-часу, дівчина відписувала дядькові або Ямаді.
На декілька хвилин, вони зайшли додому і взяли покривало.
Місцем для пікніка, вони вибрали парк, що був недалеко.
Як тільки вони розстелилися, розклали їжу і стали говорити. Та от, до дівчини раптово хтось підійшов. Це був той блондин, якого вона вчора здибала.
Кацукі: Ей, крилата. Щось ти до мене взагалі не дзвониш і не пишеш. Я вже думав, що щось сталося з тобою.
Т/І: О, Кацукі. Та була зайнята. А ти що, переживав за мене?
Кацукі: Хах, звісно що ні.
Т/І: Хах, ну добре. Я вже завтра тобі напишу. Добре? 
Кацукі: Ага... В мене є питання.
Т/І: Яке?
Кацукі: Що ти робиш завтра ввечір? Десь в дев'ятій годині?
Т/І: Та вроді би нічого, а що?
Кацукі: Та нічого, просто в мене є два квитки в кіно. Думав кому другий впарити, і тут тебе зустрів...
Дівчина хитро посміхнулася.
Кацукі: Що? Що ти на мене так дивишся?
Т/І: Та нічого, нічого.
Кацукі: Ну так, ти згідна піти зі мною в кіно?
Т/І: Звісно.
Кацукі: Лиши тоді мені свою адресу, щоб я міг зайти за тобою.
Т/І: Хах, але ж у мене немає листочка і ручки.
Кацукі: В мене ручка є. Можеш писати в мене на зап'ястку.
Хлопець підняв руку. Дівчина ще раз посміхнулася і все-таки написала адрес.
Кацукі: Дякую. Тоді до завтра, да дев'ятої.
Т/І: До завтра.
Дівчина посміхнулася і проводила хлопця поглядом. Та раптом вона повертає голову і бачить нахмуреного батька.
Кейго: Хто він такий? Такий смазливий.
Т/І: А, та вчора перетнулися. Він випадково мені ніс до дверей розбив, коли різко відкрив їх. А потім, ще декілька разів перестрілися і він дав мені свій номер.
Кейго: Не успів я нормально помиритися з дочкою, як її в мене вже забирають.
Та на це, дівчина просто посміялася.
Кейго: Давай щось зіграємо, щоб ліпше взнати один одного.
Т/І: Хм, можна зіграти «Я ніколи не».
Кейго: А що це за гра?
Т/І: Я кажу, наприклад: «Я ніколи не літала в літаку». Якщо ти літав, то маєш відпити.
Кейго: Ага, зрозумів.
Вони розібрали суши і крильця, розлили воду по стаканах, і стали грати.
Кейго: Хм, давай починай.
Т/І: Почнемо з самого легкого. Я ніколи не боролося зі злодіями.
Кейго: В тебе все ще в переді.
Чоловік відпив. Настала його черга говорити. За час цієї гри, вони успіли все з'їсти і дізнатися багато чого цікавого один про одного.
Наприклад: чоловік дізнався, про інтереси дочки, її дитинство і взагалі, як вона жила з її дядьком. Дівчина, в свою чергу, дізналася, що батька декілька разів обманювали, на рахунок вагітності. Дізналася, що він декілька ночей плакав, коли подумав, що Асуя, могла зробити аборт, дізналася, як він не знаходив собі місця, перед їхньою зустріччю.
Коли вони вже просто сиділи і говорили, до дівчини подзвонив дядько.
Т/І: Алло, привіт.
Шота: Привіт. Як ти? Як справи?
Т/І: Та добре, сидимо в парку, їмо, говоримо. А що таке?
Шота: Та нічого. Взагалі, чого я дзвонив. Тут приїхав твій костюм.
Т/І: Що? Правда? Він такий як на кресленнях?
Шота: Ага. А разом з ним і форма школи ЮЕЙ.
Т/І: Правда. Урааа.
Шота: До речі, ти попадаєш у мій клас. 1-А.
Т/І: Ваааай, дякую.
Дівчина почала світитися від щастя.
Шота: Коли прийдеш додому, поміряєш.
Т/І: Угу, добре. Дякую, що повідомив.
Шота: Так, якщо що, дзвони.
Т/І: Добре, Пака.
Розмова закінчилася.
Кейго: Шота дзвонив? Що хотів?
Т/І: Мені привезли форму ЮЕЙ і мій костюм героя.
Кейго: Оооо, круто. А як він виглядає?
Т/І: Можу малюнок показати, який відправляла в агенство.
Дівчина дістала блокнот і почала гортати сторінки. В цей момент, Яструб бачив дуже багато красивих малюнків. І ось, дівчина відкрила потрібну сторінку.
Т/І: Ось.

Кейго: Хм, а він не занадто відкритий? Ну, можна ж було зробити подовше.
Т/І: А мені подобається.
Кейго: Мені він тоже подобається, але ж, купа хлопців будуть задивлятися...
Т/І: Е? Це що? Ревнощі?)
Кейго: Ні. Ніякі це не ревнощі, це прості переживання. Переживання батька, на рахунок дочки.
Та дівчина посміялася, адже все і так було очевидно.
Ще посидівши трохи, вони зібралися і пішли додому. Як тільки вони прийшли, чоловік відправив дівчину митися.  Потім вони стали дивитися фільм.
Виявилося, що фільм був не такий уже й цікавий, як обіцяли, тому вони обоє, на дивані, в обнімку заснули.