Крилата історія

13

Коли почалася перерва, дівчина зразу встала і направилася в сторону 1-Б класу. Разом з нею, туди пішли Міна і Камінарі. Ще й по дорозі зустріла Шинсо.
Шинсо: Т/І, нарешті ти вийшла з лікарні, мені тебе так не хватало.
Т/І: Мені тебе також.
Дівчина обійняла друга і вони разом пішли.
Т/І: Ти не знаєш, Монома є?
Шинсо: Та вроді би, а що таке?
Т/І: Та я йому два тижні тому призналася, але змоги зустрітися не мали.
Шинсо: Т/І, давай не...
Та було пізно, вона зайшла в клас. Там, вона побачила, що Монома, лижеться зі своєю однокласницею, яка в свою чергу, сидить у нього на колінах.
Т/І: М-монома?
Хлопець не очікував, що дівчина так рано повернеться.
Але за декілька секунд, він прийшов до тями і почав насміхатися.
Монома: Що? Тільки не кажи, що ти реально думала, що я, буду зустрічатися з тобою? До тих пір, поки ти не втратила причуду, я був не проти, але тепер, навіщо ти мені? Толку з того, що ти красива, якщо в тебе лишилася якась одна причуда.
Він ще багато чого наговорити, Шинсо, швидко розвернув дівчину і повів у туалет, щоб вона вмилася.
Шинсо: Т/І...
Т/І: Ти знав? Скажи мені, ти знав?
Шинсо: Т/І, я...
Т/І: Чому ти мені зразу не сказав, що він з іншою. Ти ж знаєш, як це боляче.
У дівчини почали текти сльози.
В цей момент, туди вривається Міна.
Міна: Т/І~шечка, не плач. Все буде добре.
І розововолоса, просто вивела дівчину звідти, і повела в клас.
Кірішима: Що сталося? Чому Т/І плаче?
Міна: Вона побачила, що Монома лижеться зі своєю однокласницею.
Сєро: І що такого?
Т/І: Два тижні тому, я йому призналася і пішла, а зараз, він сказав, що якщо б, я не втратила причуду, то ми б зустрічалися.
Камінарі: Він сказав, що така Т/І, йому не потрібна.
Бакуго: Та я зараз та біловолосу пику підірву.
Т/І: Не треба. Він правий. Толку з мене, якщо є про-герой з такою ж причудою.
Айзава: Т/І, я також з чогось починав і я так же думав, при кожній відмові.
Чоловік підійшов і обійняв племінницю.
Дальше, уроки пройшли як за звичай. Все спокійно і добре.
Після уроків, коли дівчина трохи охолола, нарешті, СПОКІЙНО поговорила з Шинсо.
Шинсо: Тому я і не хотів тобі нічого казати, адже, в той момент, тобі стало б гірше.
Т/І: Розумію. Вибач мене будь ласка. Якщо б я була на твоєму місці, то зробила точно так же.
Дівчина обійняла хлопця.
Бакуго: Т/І, ідемо.
Т/І: Що куди?
Бакуго: Додому тебе проведу.
Шинсо: Бакуго? Що тобі треба?
Бакуго: Я проведу її додому, а ти що тут робиш?
Шинсо: З Т/І говорю, і взагалі, я сам її проведу.
Бакуго: Що? З якого дива, я повинен довіряти Т/І, такому як ти.
Т/І: Так, хватить.
Шинсо і Бакуго: То нехай він іде додому!.. Якого хуя, я повинен іти додому?
Т/І: Я сама піду додому.
Шинсо і Бакуго: Сама ти нікуди не підеш.
Т/І: Божечки. Ще й кричать на мене. Так, давайте тоді тако. Ми разом, ідемо до мене додому, я переодягаюсь, залишаю рюкзак, тоді ми ідемо по черзі до кожного з вас, ви робите точно так же і ми ідемо гуляти.
Бакуго: Ладно. Ходи давай скоріше, а то своїми короткими ніжками, не наздоженеш нас і будеш нити.
Т/І: Ей. Я не винна, що ви такі довголабі.
Та хлопці посміялися і разом пішли до дівчини.
Цю "схему" вони поверталися пів години і дальше йшли гуляти.

І ось, пройшло вже багато часу. В Т/І все добре, до тих пір, поки не напала Ліга лиходіїв.
Дівчина зразу побігла шукати  батька, адже знала, що саме за ним полюють, а точніше, за його причудою.
Коли вона прибігла, то побачила, що він був сильно змучений.
Т/І: Нііі. Тату.
Дівчина підбігла до батька.
Всі за одного: То це, твоя дочка? Хм, а вона чимось похожа на тебе. Може тупістю?
Кейго: Не трогай її!
В цей момент, до дівчини ззаду підійшли і приклали до спини пістолет.
Всі за одного: Вибирай, або ти, зараз віддаєш мені свою причуду, або твоя люба донечка, відправиться до Кобзона.
Кейго: Я...
Т/І: Тату, ні. Він бреше. Не віддавай причуду.
Кейго: Крім тебе, в мене нікого немає.
І він рішив віддати причуду.
Всі за одного: А я й не думав, що ти такий тупий.
Після цього, пролунав вистріл і дівчина впала замертво. Чоловік побіг до неї, але швидко втратив свідомість.
Через деякий час, він прийшов до тями. Біля нього сиділи всі діти, вчителі і у всіх, було понуре обличчя.
Кейго: Що сталося? Чому усі такі сумні? Особливо Айзава. Якщо за причуду, то я обміняв їх, на безпеку Т/І, але той придурок всеодно вистрілив у неї. До речі, де вона? З нею все в порядку.
Шинсо: Такамі-сан... Тут таке діло, просто Т/І... Вона...
Хлопець не міг нормально говорити, бо від згадки, зразу починав плакати.
Кейго: Що сталося?
Айзава: Вона померла від нестачі крові. Ми знайшли її занадто пізно.
Кейго: Що? Ні. Моє пташенятко. Ні. Ні, ні, ні. Не може такого бути. Вона жива. Ви мене обманюєте. Покажіть мені мою пташечку! Мою... пташечку. Ніі...
І зразу потекли сльози. Ця маленька дівчинка, кожного дня добавляла краски в життя, але тепер, життя різко стало сірим.

В день похорону, всі плакали, в той час як ще молода дівчина, із посмішкою на лиці, лежала в гробу, який навіки став її новим домом.