Полюби, доля, зламані корони

Пролог

Стояла темна глибока ніч. Небо затягло чорними, як вугілля, хмарами, сховавши за собою єдине джерело світла в морі у цю пору доби – повний місяць та полотно найяскравіших зірок. Безкрайня водойма вирувала на всі боки. І лише великий корабель, освітлений сотнями ламп, світив посеред безмежного морського простору. Хвилі з оглушливим гуркотом розбиваються об корпус корабля, створюючи підступний та непередбачуваний прохід.

Моряки корабля притуляються до палуби і викрикують один одному накази зберегти контроль над судном. Поки море розкидує їхній корабель як іграшку, екіпаж корабля працює в унісон, щоб безпечно провести корабель через бурю. Кожен скрип деревини, кожен удар хвилі та кожен порив вітру зустрічаються з майстерністю моряків,  яким не чужий гнів моря.

Дві фігури, одягнені у темні плащі, щоб приховати свою особу, стоять на палубі корабля, пливучи до місця призначення. У повітрі витає відчуття очікування, наче вони збираються прибути до чогось надзвичайного, того, чого вони чекали все своє життя, у пригоду, на яку раніше не наважувались. Два брати сповнені амбіцій і планів, готові назавжди змінити своє життя.

— Нервуєш, брате? — дражливий голос відволік високо юнака, обличчя якого було сховане під капюшоном. І лише чорні підфарбовані очі, які цілеспрямовано шукали будь який натяк на сушу, відволіклись, щоб спіймати пристальний погляд свого старшого брата.

— Я? Звичайно, ні. Мені подобається небезпека, — відповів дзвінкий голос.

— Ти завжди мав схильність до драматичного, — голос старшого ще більше кепкував над ним. — Просто пообіцяй мені, що ми переживемо цю бурю.

— Я тебе благаю, Томе. Ми пережили набагато гірше, ніж звичайний шторм.

— Сподіваюся, ти маєш рацію, але сьогодні це щось інше, — Том відводить погляд на небо, і легко посміхається куточками губ, помічаючи як місяць починає виднітися з-за хмар – це був знак, що буря скоро закінчиться.

— Цей шторм – лише прелюдія до того, що ми збираємось зробити. Ми довго все ретельно планували, ніщо не має завадити нам викрасти корону принца Георга. Його батько однією ногою в землі, а синок ще дуже юний та зелений, для того, щоб сповна убезпечити свою спадщину.

Том хитро посміхається і відповідає:

— Ах, славнозвісний Георг Лістинг. Він досить молодий і йому бракує досвіду, чи не так? Але ти маєш рацію, Білл, його правління ще в зародковому стані. Викрадення його корони сколихне все королівство.