Полюби, доля, зламані корони

3 розділ

Гретель прокинулась на світанку. Не змігши знову провалитися в сон, вона скрутилася в ліжку під величезною ковдрою, аж допоки яскравий промінь сонця не торкнувся її заплющених повік. М'яке світло неквапливо освітило кам'яні стіни покоїв і принцеса тихо піднялась з ліжка, мляво покрокувавши у власну ванну кімнату. Прийшовши до тями перед дзеркалом, і згадавши хто вона і що тут робить, Гретель уважно розглядала вже майже зблідлі синці на руках, які залишив їй поєдинок з братами Каулітц два дні тому. Завершивши свої щоденні ранкові ритуали, вона надягнула на себе форму для тренування й непомітно рушила до службового приміщення, через яке можна було вийти на двір. Сьогоднішній день вона присвятить виключно бойовій підготовці, щоб якнайкраще відточити свої навички в бою.

Гретель міцно тримала меч та виконувала вправи, вправлялася у фехтуванні та працювала над своєю витривалістю, доводячи своє тіло до меж. Це була рутина, яка увійшла в звичку, і вона знала, що кожне тренування стане їй в нагоді. Коли сонце піднялося вище, вона продовжувала практикувати прийоми за межами замку на відкритому полі, поки королівські кадети й досі ніжилися в ліжечках.

Вливаючись потом, її думки цілком і повністю були зосереджені на новій місії — знайти і піймати братів Каулітц. Але до цього моменту вона мала ретельно підготуватися. Покладатися виключно на допомогу Густава вона не могла. Вона мала відточити свою майстерність для того, щоб в будь який момент бути готовою вести бій наодинці.

— Міс Гретель! — гукнула задихана служниця, яка нарешті знайшла зниклу з покоїв принцесу. — У мене для вас новина. Король сповістив, що сьогодні прибувають гості із сусіднього королівства!

— З якого королівства? — відгукнулася принцеса.

— Ерісаль.

— Ого. Ну що ж, передайте їм мої вітання, — відмовила та, роблячи вигляд, що цей візит аж ніяк її не стосується, оскільки батько не зволив повідомити про це хоча б за день, а отже, вважає, що її ознайомленість та присутність не такі вже й важливі.

Служниця на мить розгубилася через очевидну відсутність інтересу принцеси до майбутнього візиту. Проте вона швидко опанувала себе й кивнула.

— Звичайно, міс, — сказала служниця, злегка вклонившись. — Перепрошую за мою наполегливість, але Король також звелів, щоб Ви побачились з ним за ранковим сніданком.