Мій сон

Ми так і будемо мовчати?

Наступного дня Ліна зовсім не хотіла йти в школу.

Вона не знала, які тепер відносини між нею та Томом.

Але через те що сьогодні була пʼятниця і тим більше Ліна багато прогуляла уроків вона була змушена піти в школу.

Виходячи з будинку дівчина помітила неподалік стоячу Стешу.

- Стеша? Звідки ти знаєш де я живу?

Я здивованим поглядом дивилася на Стешу, чекаючи її відповідь.

- звідки я знаю де ти живеш поки що взагалі не важливо, чому ти вчора пішла за Томом? Вас двох не було весь урок... І тим більше чому Том повернувся сам? Ви ж були разом? Чи ти пішла додому? Між вами щось було?

Стеша з посмішкою до вух почала закидувати мене питаннями, її питання сипалися на мене так, неначе куски граду на голову.

- Стеша зупинись хоч на секунду, я не встигаю зрозуміти до кінця твої запитання.

- добре, добре, ну так що там?

Очі Стеши не переставали горіти не на хвилину.

- та нічого не було, ми просто поговорили.

- просто поговорили? Не схоже.

Дівчина з посмішкою закатала очі.

- Мені Біл казав що після того як ви "поговорили", Том цілий день був сам не свій. Мені здається, що ви з Томом не рівно дихаєте один до одного...)

*сам не свій..?* Ліну це дуже здивувало.

в нього гора фанаток, навіщо йому я?

Думала в собі Ліна.

- Лін, чого застигла, так що там в вас?

Ліна не знала що відповідати подрузі, так як вона толком сама не розуміла.

- кажу ж, нічого не було.

- раз не хочеш говорити, я сама взнаю скоро взнаю.

Досадно до мене промовила Стеша.

- ну так йдемо в школу? А то ще запізнимося.

Промовила спокійним тоном Ліна до Стеші.

- та йдемо.

По дорозі в школу дівчата сміялись та розмовляли.

Зайшовши в школу Ліна та Стеша попрямували в свій клас.

В класі були вже майже всі учні.

Стеша перша зайшла в клас, зразу з посмішкою попрямувавши до Біла.

А за подругою й зайшла Ліна.

Як тільки вона перетнула поріг класу, вона зразу почала шукати очима Тома.

Найти його було зовсім не важко.

Коли Ліна побачила його, вони зразу зіткнулись поглядом.

Дівчина трохи призупинилася, але через пару секунд зразу пішла до своєї парти, яка була біля Тома.

Коли Ліна йшла, вони з Томом не відривали один від одного погляду.

Підійшовши до парти Ліна відвела від нього очі і сіла за парту.

Пару хвилин між Томом та Ліною було мовчання, яке перервало слова Тома.

- ми так і будемо мовчати?

Том серйозно подивився на Ліну.

Дівчина застигла.

Ліна подивилася в очі Тома та злісно відповіла:

- а про що ми маємо говорити?

Зрозумівши, що дівчина за різко відповіла Ліна зразу відвернулась від Тома.

В душі вона так грубо відповідати не хотіла.

Продовжувати розмову том не став.

Ще через пару хвилин почався урок.

Після нього ще один.

І ще.

Вже був початок останнього уроку, як нарешті Том заговорив.

- я не знаю, чому ти так не хочеш говорити зі мною після вчорашнього , але ти казала що вмієш грати на електрогітарі. В цій школі я єдиний хто вміє. Чи ти не хочеш прийти послухати нашу репетицію?

Ліна зразу перевела очі на Тома.

Їй було трохи не по собі, що зранку вона йому нагрубила.

- ні Томе, я не не хочу з тобою розмовляти... просто...

Ліна відвела очі в низ.

Дівчина не знала що сказати, так як сама не розуміла чому вона зранку нагрубила Тому.

- добре, я все розумію.

Ліна підвела очі на Тома.

Він дивився на неї з таким теплом...

- так ти прийдеш?

- а.. так, прийду.

- добре, тоді після цього уроку ми підемо.