Мій сон

Чи хотіла я цього?

Наступного дня.

Сьогодні Ліна в школу йшла одна.

Її життя почала покращуватися.

Хороші відносини з Мер, вони навіть вчора в вечері сходили в кіно, нова найкраща подруга, для Ліни це була дуже важливо, так як минулі її друзі всі її кинули та забули, нова школа, та ніби хороші однокласники, тільки Том... Том Ліні щось нагадував... щось... що Ліна не може зрозуміти, проводячи розсуди вже пару днів.

Зайшовши в школу Ліна знову побачила знайомі обличчя своїх одноліток, яких вона бачила пару разів в коридорі або в класі.

За ці пару днів Ліна подружилася ще з декількома однокласниками, дівчина була дуже щаслива цьому.

Зайшовши до класу, Ліна побачила Стешу... але за партою Ліни чомусь сидів Біл, з яким дуже задорно розмовляла Стеша.

Підійшовши ближче до своєї парти Ліна не встигла нічого сказати, так як говорити начала Стеша.

По невиному зробивши ангельські очі дівчина промовила:

- Лінка, ти не проти будеш якщо на твоє місце до мене сяде Біл?

- а... куди мені сідати...? Всі ж парти зайняті...

- ну... ви ж з томом наче помирились... і ми з білом так подумали... що може ти сядеш до нього?

- а нас ніхто спитати не хотів?

Промовила сердито до подруги Ліна.

- ну ліііін

Ліна зрозумівши що діватись їй нікуди, мовчки сіла за парту до Тома.

- Ліна ти найкраща!

З посмішкою до вух промовила Стеша.

Ліна натягуючи посмішку теж посміхнулась до Стеши.

Почався урок.

В клас зайшов вчитель з коротко стриженим білим як сніг волоссям, на вигляд йому було десь років 35, приставився він як Джонсон Стеф.

Він проводив німецьку літературу.

Так як Ліна зовсім недавно приїхала в Німеччину, цей урок був для неї зовсім новий.

Сама Ліна добре знала німецьку мову, так як її тато був корений німець, і це їй було дуже на руку, так як в Берліні напевно майже нікого не було, хто говорив на її рідній мові.

- учні доброго дня, прошу встати.

Серйозно промовив вчитель.