Елегія.

13 0 0
                                    

Вишикувалися в ряд
Усі мої думки,
І стрімкими словами
Розлилися в струмки.

Елегія журливої душі.
Іносказання — потреба.
Руки в молитві склоняю
До плачучого неба.

Крик неба говорить
Про сліз нестачі;
Та засяє краєвид
Осліплюючими іскрами вдачі.

Про що шепоче вітер?
Огортав всю ніч.
Тихим диханням заспокоїв
Голови й серця протиріч.

Зірки тьмяно сяють.
Покинуті спроби
Вийти на заплутані шляхи
Одного разу заблукавшої особи.

2023.

Перша збірка поезій. «Світання мудрості»Where stories live. Discover now