Казка для Вошента

П'ятий розділ

Через сильну зливу не могла приїхати бабуся, та тільки приїхали дьдько зі мамою Вошента.
Мама була злякана що з її сином сталось.
-Лікарю, що з моїм сином?
-Та нічого такого, у нього черепо-мозкова травма зараз він у палаті, житти буде.
-Фух, ну це добре.
-У неділю буде операція, а через тиждня два можете забирати.
-Добре, а скільки буде коштувате операція?
-3 тисячі доларів.
-3?
-Так.
-Добре.
-Пані Моніко, позвольте ми виплатим цю операцію.
-Оу як щиро від вашої сторони, дуже дякую.
Люди оголосили збір, грошей на операцію для Вошента, треба зібрати 3 тисячі доларів, перше збирали гроші із родиного кола зібрали 300 за 3 дня, потім долучились друзі родичів, та зібрали вже 500 доларів, потім долучились ці два чоловіки, які збили Вошента, та вони зібрали ту суму
От і настала неділя, і вони поїхали ставате гроші головному лікарю.
-Лікарю, це вся сума.
-Ага, добре через годину буде операція.
-А що там Вошент?
-Ну не приходи в свідомість, але ще живи думаємо що після операції все буде добре.
-Ну дай бог.
-Ви поки що сідайте, і не переживайте по стане ще гірше і вам і йому.
-Добре.
Лікар пішов до Вошента готувати його то операції.
Пройшло 2 години, чи 3, операція такою довгою була, що всі розприживались за Вошента, мати собі місте не знаходила, вийшов лікар.
-Ну що там?.
-Все добре, але він втратив пам'ять.
-Пам'ять?! Що повністю?
-Ні, але це так буває.
-Угу, зрозуміло.
-Ви можете завтра його навідате, якщо захочете.
-Коли його можно побачите?
-Коли захоче.
-Добре.
-Допобаченя, дякую вам.
-Допобаченя.