Казка для Вошента

Третій розділ

Через дві години, приїхала його мама а в же у них вдома була швидка допомога, та поліція.
-Що таке сталось?
-Дід помер від інсульту.
-А я йому говорила, що він переставав пити бо це все скоро його до могили звети!—крикнула Моніка (мама Вошента)
-Мамо...—покликав Вошент.
-Що таке сталось, синку?—підійшла до нього мама.
-Давай ти тепер будеш жити в нас? Будь ласка
-Ні, поки що не може.
-Добре.
На третій день після похорону, вона з бабцею знову посварились, а він не ррзумів чому вони сваряться.
-Бабусю, чому ви з мамою знову посварились?
-Не твоє собаче діло, йди ліпше уроки пороби.
-Але я все зробив.
-Ну тоді йде перевіряй.
-Але..йду.
-О боже, в кого в мене такий тупий внук!
Йому стало не по собі, коли бабуся почала обзивате і він побіг то своєї кімнате на другому поверзі, та так йому було сумно, через те що його в школі без причин обзивають та ще й в дома, на нього кричать він хотів з кимось поділитись цим, але розумів що ліпше мовчате.
Він завів собі друга, і це- невеличкий блокнотик, где він все писав, тобто про свої секрити, таємниці, про ворогів своїх і хував це все в шафу, або під килимом клав і навіть ніхто не замічав що щось там є.