Казка для Вошента

Розділ сьомий

Події відбуваються через 12 років!

Вошенту вже 17 років, він живе зі своїми родичами, мама Вошента зникла уже як 2 роки тому, а бабця вона померла через серцевий приступ 2 степені.
-Вошенте!–кличе, його тітка Маліфісента.
*без звуку*
-Вошенте, ти глухий!?
-Йду.
-Нарешті.
Вошент прийшов,—Що таке?
-Йди до дідуся Пітера, і приниси йому гостинці.
-А, добре.–Вошент вдівся і взяв гостинці для дідуся Пітера.
В нього вже ноги слухались його і він хотів впасти га землю, але він тримався дійшовше він побачив стареньку хатинку біля лісу где писало "Будиннок №690"
-Це напевно його будиннок..–Вошент підійшов до двері і почав гупати.
-Кого там пренесло?!
-Це я діду!
-Хто?!
-Вошент!
-Га?!
-Вошент!
-Ще раз!
-Я Вошент!
-Ааа!?
-Я вам гостинці преніс викривайте двері.
Старик викрив.—О Вошент, вибач я тебе не впізнав!
-Та нічого, вот вам гостинці тітка Маліфесента передала.
-Боже які добрі люди, красно дякую.
-Будь ласка.
-Може зайдеш на чай?
-Ну..добре
-Заходь
Вошент зайшов, дід зробив йому чай та поставив біля нього своє пичево зі шоколодколадною крихтою.
-Ну що там, мама не знайшлась?
-Ні.
-Скільки до вже років пройшло?
-4 напевно.
-Ого.
Через годину Вошент прийшов додому