Казка для Вошента

Шостий розділ

Через тиждень, мама Вошента приїхала до нього в лікарню та привизла теплу їжу.
-Вошент, ти як себе почуваєш?
-Добре, але голова болить.
-Дуже?
-Трошки.
-То потерпи, скоро пройде.
-Ага.
-Синку, ти щось пам'ятаєш що було до аварії?
-Ну..ні.
-Добре, ну що ж мені пора йди на роботу а ти одужуй поскоріш, бо тебе преїди дядько Генрік.
- Ага, бувай, мамо!
-Бувай.
Після трьох годин приїхав, приїхав дьдько та забрав і відвіз до бабці.
-О боже, хлопчику ти як?
-Та, та все добре бабцю.
-Якщо ти голодний, то я тобі їсти зробила.
-Ага.—Він пішов до кухні
-А що там лікар сказав?—Бабця, звернулась до дядька Генріка.
-Та такого нічого, виписав ліки. Ви ж йому будете давати таблетки?
-Звісно буду!
-Я тоді завтра заїду бо них.
-Добре, дякую за допомогу.
-Будь ласка, бережіть малого бувайте.
-Добре, позволь я тебе відведу.
-Ну давайте.
Після смачної, вечері Вошента покупали і він ляг в ліжко.
-Так, мій милий ти завтра не прейдеш до школи. Добре?
-Так.
Вошент заснув, а бабця пішла в'язати в ночі вона проснулась він криків та плачу Вошента.
-Що таке?!
-У мене голова дуже сильно болить!
-Напевно знову мігрень... запаз пренесу таблетку.
-Добре, але швидко!
-Я швидко, швидко!
Бабця пренисла таблетку, та хлопець заспокоївся через сильні мігрені йому прийдеться трохи помучатись, але потім стане краще.