Тінь у серці

Розділ 1. Зустріч у Темряві

Новий Орлеан потопав у м'якому світлі заходу сонця, яке забарвлювало вулиці в золоті та мідні тони. Меліса вдихнула свіже повітря, відчуваючи незвичну енергію, що струменіла через місто. Тебе завжди щось тягнуло сюди, але ти не могла пояснити чому. У глибині душі відчувалося, що це місце зберігає таємницю, яка має стати частиною твого життя.

Крокуючи вузькими провулками, ти почула, як твоє серце пришвидшилося. Місто виявилося не таким спокійним, як здавалося. Шумна вечірка здавалося накривала всі околиці, але серед цього гучного хаосу щось зловісне вловлювалося на периферії свідомості. Ледь чутний шурхіт позаду змусив тебе різко обернутися.

— Не варто ходити тут на самоті, — почувся глибокий голос.

Перед тобою стояв чоловік, який, здавалося, виріс з тіней ночі. Його сині очі сяяли в темряві, а усмішка була одночасно чарівною і небезпечною. Ти впізнала його обличчя, хоча ніколи не бачила цього чоловіка раніше.

— Ти Клаус Майклсон, — вимовила ти, майже беззвучно. Це було як грім серед ясного неба. Чоловік, про якого ти знала лише з легенд і чуток, стояв перед тобою.

Клаус підійшов ближче, його погляд був спрямований прямо на тебе. Він нахилив голову трохи набік, уважно вивчаючи твоє обличчя.

— Я вражений, — сказав він, облизуючи губи. — Зазвичай моє ім'я викликає жах, а не цікавість.

Твоє серце забилося швидше. Ти знала, що цей чоловік небезпечний, але в його погляді було щось, що не дозволяло тобі відвести очей.

— А чому я повинна боятися? — Твої слова прозвучали набагато впевненіше, ніж ти очікувала.

Клаус зробив крок уперед, скоротивши відстань між вами. Він простягнув руку і торкнувся твого підборіддя. Його дотик був холодним, як камінь, але одночасно м'яким.

— Можливо, тому що я міг би знищити тебе одним рухом, — сказав він тихо, майже ніжно.

Але в його очах з'явилося щось, що ти не могла одразу розпізнати. Було видно, що він не звик до таких відвертих слів від тих, з ким зустрічався. Ти ж не була схожа на інших людей, яких він зустрічав. Ти не показувала страху — лише цікавість і якусь незрозумілу притягувальну силу.

— А чому ти не зробив цього досі? — кинула ти виклик, трохи нахилившись до нього.

У відповідь Клаус лише посміхнувся, похитуючи головою, як ніби щось збентежило його.

— Ти цікава, — прошепотів він, його голос тепер був м'якшим, майже захопленим. — Можливо, ти єдина людина за ці тисячі років, яка не боїться дивитися мені прямо в очі.

Твоє серце тривожно калатало, але ти знала, що ця зустріч змінить усе. Клаус був більше, ніж просто легенда — він був живою історією, частиною чогось набагато більшого і глибшого. І ти була впевнена: ви не випадково зустрілися цієї ночі.

Можливо, ви обоє потребували чогось, що один міг дати іншому. Ти — того, хто покаже тобі справжній світ темряви і сили, а Клаус — когось, хто зможе побачити в ньому більше, ніж монстра, якого всі боялися.