Можливо, Чоніну не варто було б блукати самому по незнайомому приміщенню, бо Хьонджін міг би зайти у будь-який кабінет, а у Яна ще нема повноважень заходити у кожні двері. Та й запах лілій став вивітрюватися. Хоч щось хороше, хоча б Хван більше не лютує. Знати б лише де його шукати. Але, здається, що все-таки інколи і хоч трошки удача бувала і на стороні Чоніна.
– Привіт, ти Фелікс, правильно? – підбігає Ян, лякаючи бідного омегу
– Так, а звідки ти…
– Хьонджин мені розповідав. Я його друг і я хотів на твою роботу, але це неважливо. Ти випадково не бачив його чи не знаєш, де б він міг бути?
– Здається, він йшов у сторону кухні, – махає рукою собі за спину Лі
– Це у вас загальноприйняте місце для злості?
– Так повелося, – знизує плечима. – Позбавляєшся стресу поряд з їжею. Якщо його розізлив Синмін, то впевнений, що Хьонджин їсть його вафлі. Навіть якщо не Синмін, то, напевно він все одно їх їсть. Але якщо чесно, то я помітив, що Кім сам їх не їсть, тобто вони можуть лежати днями. Виходить, що він купляє їх для Хьонджина?
– Серйозно? Вони що, два довбні?
– Хтось же має нас розважати
– Гаразд, нехай дитинка буде щасливою і здоровою, я побіг, ще побачимось
Чонін зникає так само несподівано, як і з’явився, Фелікс навіть рота розтулити від подиву не встиг. Що це взагалі було? Але нехай, єдине, що хвилює Лі, коли він вже нарешті отримає свою булочку з маком. Дитина штовхається в животі, вона цілковито поділяє це бажання.
Ян і справді знаходить Хвана на кухні. Він сидить на столі, сумно хитаючи ногами і поїдаючи вафлі з найбільш драматичним виглядом у світі.
– Хьонджін, – Чонін кличе його і розставляє руки в сторони
Альфа відразу зістрибує зі столу і лине у втішальні обійми.
– Дякую, Ніні, лише ти мене любиш. Але мій запах справді огидний?
– Зовсім ні, просто на любителя. Обов’язково знайдеться той, хто до нестями буде обожнювати твої лілії
– Шкода, що це не Кім Синмін, – Хван відсторонюється і закидує собі в рот ще одну вафлю. – Але все таки вафлі він бере мої улюблені, скотина
– Не думаєш, що це не просто так?
– Що ти таке кажеш? Він майже ненавидить мене, і постійно з мене глузує, але інколи все ж хвалить мої роботи, але все одно в ці моменти у нього обличчя як цеглина. Я зовсім його не розумію, але він мені подобається. Просто чому? За що? – Хьонджін скиглить, теліпаючи Яна за плечі
ВИ ЧИТАЄТЕ
Аромати долі
Fiksi PenggemarЧонін підвисає на кілька секунд, роздивляючись чоловіка у класичному костюмі. Сорочка, що ідеально облягає груди. Закочені рукава, що відкривають вигляд на руки з виступаючими венами. Здається, від нього пахне чимось солодким, але уловити складно. О...
